середу, 29 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БОЖЕВІЛЬНІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БОЖЕВІЛЬНІ

І вони в німотності: останні
забрано перетинки з голів,
гасне та година в наростанні,
коли хтось пізнати їх волів.

До вікна посунули затемна:
знагла все довкола до ладý.
І долоням – суть, земна й поземна,
і серцям піднесеним – недремна
мить молитви, вчути молоду

зелень перекрученого саду,
що в чотирикутнику шумить,
нетутешніх блисків знавши знаду,
що росте й не зникне ні на мить.

Між 22.8 і 5.9.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 лютого 2012 року, Київ

вівторок, 28 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БУДДА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БУДДА

Звіддаля прочанин в осіянні
відчуває краплі золоті;
то неначе царства покаянні
тайни принесли у каятті.

Та при маєстаті брів дебелих
увінчає безуму вінок:
бо належне їм – не там, де келих,
де рясні прикраси для жінок.

Чи пізнає хтось, які то наші
речі переплавлено, аби
образу надати цвіточаші,

стримано-жовтавого й німого,
того, що торкається габи
простору, немов себе самого.

19.7.1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

27 лютого 2012 року, Київ

неділю, 26 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БУДДА У СЛАВІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БУДДА У СЛАВІ

Сенсів сенс, ядро всіх ядер, далі
замкнений в солодкості мигдаль, –
це твоя до зоряної далі
плоду ніжна плоть: вітає даль.

І тоді є легшання, твоя
шкаралуща в безмірі тоді є
там, де соку сильна течія.
Там, де осіяння добродіє,

де твої сонця над вільгі тіні –
то палахкотіння межове.
Є тобою в тім палахкотінні
те, що всі сонця переживе.

Літо 1908 (до 15.7), Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 – 26 лютого 2012 року, Київ

пʼятницю, 24 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БУДДА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БУДДА

Він наче наслухає. Тиша: далі...
Ми зупинились, нам її не чуть.
Він є зорею. Зорі позосталі
навколо нього в темряві течуть.

Він – то є все. Чи справді поміж зір
побачить нас? Чи він того воліє?
Ми, перед ним упавши, замалі є,
він перед нами – зледачілий звір.

Кружляє в ньому те, що надить нас,
мільйони літ нестримно, до нестями.
Він завше поза нашими чуттями,
він там, де нас не чути повсякчас.

Кінець 1905, Медон

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 лютого 2012 року, Київ

четвер, 23 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ IV («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ IV
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Лагідні, знову з’являйтеся звільна
в подиху, знаному тільки на мить,
він у наближенні – хвиля подільна,
він поза вами в суціллі струмить.

О, всеблаженні, всечисті, всецілі,
ви починаєте сяйвом серця.
Стріли, і лук, і поцілені цілі,
в сяянні сплакана усмішка ця.

Годі боління боятися, гирі
треба вертати земній ваготі;
горам вертати і водам у вирі.

Вже легковагі дерева дітвóри
нині важезні у вашім бутті.
Але повітря... але простóри...

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 – 23 лютого 2012 року, Київ

вівторок, 21 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXVІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ XXVІ
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Зграї пташиної роєний грай...
Творена граєм незаймана тайна.
Гра просто неба прегарна і зграйна,
скрики дитинні – у скрикові зграй.

Скрики знічев’я. Неначе ліниво
там у всесвітні пустоти оспалі
(скрики ввіходять, як люди у сниво)
ввігнано їхнього вереску палі.

Де ми? Щоразу вільніші надміру,
наче дракони, що знову на волі,
низько полюємо, всміхнені, кволі,

биті вітрами. – Кричуще допіру,
Боже співучий, полине поволі
й тихо нестиме поставу і ліру.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

21 лютого 2012 року, Київ

понеділок, 20 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ XI
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Чи сузір’я «Вершником» назвали?
Онде нам карбовано не все:
то земна погорда. То навали
іншого, що носиться й несе.

Існування жилава природа:
пожене, приборкає, гойдне.
Кручена стежина ніжнорода
в далечіні. Двоє – то одне.

Чи вони існують? На стремéно
їм обом не знана їхня путь?
Пóділ – стіл і пóпас достеменно.

То омана зоряна струмить.
Нам лише фіґури не забуть,
а відтак повірити на мить.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 лютого 2012 року, Київ

неділю, 19 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХІІІ
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Кожне розстання лишай за собою, неначе
зиму, що нині відходить непізнано. Втім,
є поміж зим та одна, нескінченна, юначе
серце її не перейде в перетині тім.

Завше вмирай в Еврідіці, – аби проростання
зграйними струнами вгору незаймано йшло –
там, де звучанню постала постава остання,
там, де дзеленькнуло дзвінко розколене скло.

Будь – і водночас пізнай не-буття настанову,
передумову ширяння, пізнавану знову –
так, аби явлене щойно в тобі проросло.

Потім себе – там, де чуєм нечутну ясу ми,
там, де запаси природи, – до темної суми
радо зачисли і знищ незбагненне число.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

19 лютого 2012 року, Київ

суботу, 18 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XVI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ XVI
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Друже, ти там самотітимеш, де...
Там, де словами й познаками долі
прагнемо світ посідати поволі,
найнебезпечніша часточка жде.
Хто позначає пахноти? Поглянь:
сили погрозні ждемо до кінця ми,
ти їх пізнав, ти знайомий з мерцями
й тихо жахаєшся тих замовлянь.

В тій безпорадності – тиха сльоза ти,
множене йде в однину незнайому.
О, не сади мене в серці твойому –

ти б нескінченно той сад колисав.
Руку Господню вести й проказати:
Осьде. Це він, це кошлатий Ісав.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

18 лютого 2012 року, Київ

пʼятницю, 17 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XVII («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ XVII
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Старець непевний при дні,
в тихім корінні,
там за джерелами дні
темної ріні.

Там поза сурмами шлють
шепти нечутні,
злучена мужеська лють,
жони – як лютні…

Гілка до гілки, сплелись
виміри й міри.
Вгору... О, вгору колись...

Бито галузки старі.
Та щонайвища вгорі –
вигином ліри.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 лютого 2012 року, Київ

середу, 15 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІХ («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

       

СОНЕТ ХІХ
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Змі́ни у світові – де
змінна хмарина,
вседосконалості жде
днина старинна.

Змінений поступ наспі́в,
більшання гоже
матиме твій первоспів,
з лірою Боже.

Непізнавання страждань,
ані любові, ущерть
повнить оддалена смерть

аж до нестями.
Пісня освячує хлань
понад краями.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

15 лютого 2012 року, Київ

вівторок, 14 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXVI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ XXVI
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Ти є божественний, ти – нескінченне звучання
там, де менади напали юрбою, котра
долана голосом там, де розрада остання –
то понад ними твоя неподолана гра.

Не потрощили ні ліри тобі, ні чола.
І шаленіли, й відламки швиргали камінні,
та каменюка, поцілена в серце, однині
в леті повільному лагідна й ніжна була.

Їхньою помстою знищений ти, але є
в левах і скелях, деревах і птастві, повсюди
пісня твоя, нескінченне звучання твоє.

Згублений Боже! Ти слід, але путь не пуста!
Там, де тобі ворождою розтерзано груди,
ми в наслуханні – природи слухняні вуста.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

14 лютого 2012 року, Київ

понеділок, 13 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ VІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ VІІІ
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Вас небагато, дитинства далекого друзі,
там, де подосі розкидано в місті сади:
як ми знайшлись і вподобались там, у галуззі,
як гомоніли мовчазно, прийшовши сюди,
наче ягня з говірливим листочком. Нікому

вже не належала наша розрада. Чиє
все це було? Те, що згасло у тлумі людському
і у тривозі тривалого року, чи є?

Мчали повозки, зникали і знов поставали
там, де облога будинків тверда і пустинна.
Що відбувалось у Всесвіті, хто маячів?

Тільки м’ячі, тільки їхні прекрасні овали.
Навіть не діти... Та часом ставала дитина
в тихій знемозі під вічне падіння м’ячів.

                           (Пам’яті Еґона фон Рільке)

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

13 лютого 2012 року, Київ

неділю, 12 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХVI («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХVI
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Завше нам розкриваний зарання,
Бог – місцина гоєння свята.
Ми є вістря в прагненні пізнання,
Він – усеподільна яснота.

Ні посвяти, ні пожертви навіть
до своїх не братиме світів
там, де Він собі останню павіть
протиставити схотів.

Тільки мертвий п’є
з тих джерел, що нам не перейняти
там, де Боже зволення мерцеві.

Нам одвіку – плюскоти кінцеві.
І у тім інстинктові ягняти –
вчути брязкальце своє.

Між 15 і 19.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ V («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ V
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

То квітковий мускул анемоні
розхиляє рання лугове,
аж допоки в лона різнотонні
світла горній голос не спливе,

в тиху цвітозірку, де напруга:
мускули в наповненні зачать,
у прийманні доланого пруга
супокій загибелі значáть,

він заледве в силі повернути
листяні закраїни незвані:
ти потуга й присуди покути.

Ми тривання примусу на спиті.
Та коли, в якому існуванні
приймемо, сподівано відкриті?

15.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 лютого 2012 року, Київ 

четвер, 9 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХII
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Всеперетворення прагни. Вогнем надихайся у днині,
де перетворене сяє, що стишено йтиме у тань;
переднакреслення духу, що вірний земному однині:
він у поривах постави обожнює точку вертань.

Замкнено все нерухоме, то в нім заклякання достоту;
що воно чутиме там, де сторожа і сіра, й німа?
Онде істота тверда споглядає твердішу істоту.
Леле: замірено молот, якого нема!

Той, хто немов джерело, упізнанню впізнаваний досі;
в захваті ведений там, де просвітлено світ понадміру,
де початкові постави торкнулись кінцевих постав.

Діти чи внуки розстань – то просторища срібноголосі,
і перетворена Дафна, що лавром почулась допіру,
хоче, щоб ти коло неї павітром ніжним постав.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

9 лютого 2012 року, Київ

середу, 8 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХVІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХVІІ
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Де, у яких вертоградах блаженства, в повільному плині
тих цвітокелихів росяних, де в пелюстковій тепліні
тихо достигли плоди утішання незнані? Ще доти,
поки на стоптаних луках злиденності їхні щедроти,

може, віднайдеш один. І дивуєшся раз-коло-разу
плодом, його величінню, цілющістю: не спромоглись
нині віднайдений плід відібрати у тебе одразу
ані захланна черва, ні птахи легковажні колись.

Де ті дерева, де янголи в пагіллі, де садівничі,
ті, уповільнені, ті, що плекали колись таємничі,
тихі дерева, що нас понесли, всечужінням налиті?

Чи не змогли ми, ніколи не певні, ми тіні, ми тьмяні,
несвоєчасно достиглі, щоразу в зів’ялім діянні,
знагла порушити щось незворушно байдуже у літі?

Між 15 і 19.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

7 – 8 лютого 2012 року, Київ

неділю, 5 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХIV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХIV
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Гляньмо на квіти, що вірні земному, то квіти
дещицю нашої долі позичили, – там
нині в сумирному в’яненні їм шелевіти,
бути однині покутою їхньою нам.

Прагнення лету безмірні. То ми причавили
все надовкіл – там, де наша лежить вагота;
зморні навчителі вічно дитинної сили
там, де довіку дитинна пора золота.

Братиме хтось до глибинного снива однині
чавлені речі: і легітно йтиме, і жде
поза одміною інша одміна у днині.

Там, у цвітінні, йому величання готове,
новонавернений там у спорідненні, де
в павітрах луків сумирливі сестри й братове.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

5 лютого 2012 року, Київ

четвер, 2 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХII («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХХII
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, попри долю: буття пречудесні рясноти,
перешумовані в парках, – чи там, на межі,
там, де портали, балкони тримаються доти,
поки під ними завмерлі камінні мужі.

Бронзовий дзвін серцевину щоденно підносить
проти шорсткої буденності – наче нове.
Там, де Карнак, однієї колони задосить:
храми одвічні у вічності переживе.

Падають надміри звільна одвіку й донині,
далі – поквапливо в жовтій, похиленій днині,
там, де у світлі надмірному більшає ніч.

Шал розчиняється стишено, гасне і тане.
Вигини лету в повітрі – де все безнастанне,
там, де ніщо не намарне. Де явлено ввіч.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2 лютого 2012 року, Київ

середу, 1 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



* * *

Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі
заходжуюсь викопувати я.
Всі надміри злиденні й замалі
там, де краса несправджена твоя.

Недовідома стежка. Саме та,
що спізнає пустинний часоплин.
Ти всамотіле серце. Самота
спливає до віддалених долин.

Долонями скривавленими стрів
я піднебесні порухи вітрів,
як пагілля – безмежжя голубе.
Я з простороні всотую тебе,

немов тебе потрощено у сні,
в нестриманому відрухові тіні,
то, світе, розпорошення рясні,
ти з-понад зір у тихому падінні –
неначе ніжна злива навесні.

25.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 лютого 2012 року, Київ