середа, 28 жовтня 2015 р.

Ґалактіон Табідзе. «БЛАКИТЬ ЧИ ТРОЯНДА У ПÉРСТІ». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн



Ґалактіон Табідзе
(1892–1959)

БЛАКИТЬ ЧИ ТРОЯНДА У ПÉРСТІ

Матінко Божа, сонце Маріє!
Наче по зливі троянда у пéрсті,
стежка буття – у серпанкові мріє
горня блакить, височини розверсті.

Темрява в горах розколини вгорне,
ранок торкатиме шиби віконні,
попри безсоння похмільне і зморне
вранішню втому нестиму іконі.

Попри безсоння похмільне і зморне
вчує молитву натомлене тіло,
сяйво Сіоні осяє і вгорне,
білі одіння яскрітимуть біло.

Тихо промовлю: вертаю, неначе
ранений лебідь у снах вертограду.
Струджені руки, страждання юначе, –
глянь і відчуй насолоду й розраду!

Глянь і блаженствуй! Були на осонні
роси й фіалки моїми очима –
тими, що нині похмільні й безсонні,
тими, де сльози і мста незлічима.

Вчуй насолоду! Невже в дожиданні
нині поетове плем’я незгинне?
Чує душа молитви пожадані
і коло тебе метеликом гине.

Де моя мста, що без неї згораю?
Де задля щастя душа мені дáна?
Я, наче Данте, позбавлений Раю,
Пекло пізнала душа незриданна!

Ляже дорога жахна і остання,
там, за примарою смертної тіні,
там, на прощальнім причасті розстання
ти не осяєш години сутінні.

Схрещені руки, вуста занімілі,
мчатимуть коні баскі й норовливі,
звільна в останнім безсонні й похміллі
ляжу в могилу при горньому тливі.

Матінко Божа, сонце Маріє!
Наче по зливі троянда у пéрсті,
стежка буття – у серпанкові мріє
горня блакить, височини розверсті.

1917

© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн

_______________
Персть — земля, земний порох, прах.
Сіоні (სიონი) — головний храм Тбілісі, один із двох головних храмів Грузії, названий на честь Сіонської гори і освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.
Примітки перекладача.

четвер, 22 жовтня 2015 р.

Ґалактіон Табідзе. «Сонце у тепліні...». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн



Ґалактіон Табідзе
(1892–1959)

* * *

Сонце у тепліні, сонце у тепліні,
Пресвятий Ґраалю, в молитвáх теплінь.
Плинь, ласкаві крила в літеплі нетлінні,
в літеплі й тепліні плинь до мене, плинь.

Плинь понад боління, над гірке й полинне,
світлим духом тихо в сутіні явись,
і світання звільна звідусіль полине,
і душа невинна линутиме ввись.

Час малює кровю всі шляхи навколо,
буревій не знає жодного жалю,
відверни від неї це смертельне коло,
сонце у тепліні, пошепки молю.

1915


© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн

субота, 17 жовтня 2015 р.

Ніколоз Бараташвілі. «Споконвічну, неземну...». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн




Пам’яті великого грузинського співака 
Гамлета Ґонашвілі присвячую цей переклад.

Мойсей Фішбейн



Ніколоз Бараташвілі 
(1817–1845) 

* * *


Споконвічну, неземну
синю барву не мину,
я в небесний синій літ
закохався з юних літ.

Кров холоне, а мене
синя барва не мине,
я не стріну і не стрів
інших любих кольорів.

Безмір синяви – ачей,
небеса твоїх очей,
він проміниться мені
у небесній глибині.

Дума – мрія і зачин
тих небесних височин,
я дивився в синій став
і у синяві розтав.

В синім небі вічна тань,
ані сліз, ані вертань,
між небесної роси
згаснуть рідні голоси.

Тінь могильного зела
вгорне вивітрена мла,
але променем ясним
синє небо завше з ним.

1841 


© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн