середа, 31 липня 2013 р.

Мойсей Фішбейн. «Коли зійшла сповідана зоря...»



Мойсей Фішбейн

* * *

Коли зійшла сповідана зоря,
глибинами світилися моря,
безокрай був до небокраю синій,
і синява текла у чорноту
і з неї опускалася на ту
сумирну днину злагоди і скиній,
де павітри торкалися води,
де в пазелені сяяли плоди
і падали додолу, повні соку,
і вільга тінь лягала на сади,
коли Один повільно йшов сюди
крізь чорноту і синяву високу,
що звільна оберталися на тло,
в роздолині осяяння було,
червоними леліточками глоду
роздолина світитись почала, –
коли зоря торкнулася чола,
чоло відчуло горню прохолоду.

30–31 липня 2013 року, Київ

понеділок, 29 липня 2013 р.

Мойсей Фішбейн. «Це пульсування безлічі краплин...»



Мойсей Фішбейн

* * *

Це пульсування безлічі краплин
там, де правічний безмір часоплину.
Тремтливу невпізнавану краплину
несе у нескінченне часоплин.
А у краплині падали сніги,
перелітали віхоли грудневі,
і все довкола ждало день по дневі
приходу празникової снаги,
світилися прикраси ялинкові,
засяяло засніженим світам
те свято світле й сріберне, і там
дивилось немовля у сповиткові
крізь плівочку краплини: часоплин,
і цей правічний безмір часоплину
несе у нескінченне ту краплину,
де свята ждуть, між безлічі краплин.

29 липня 2013 року, Київ

субота, 27 липня 2013 р.

Мойсей Фішбейн. «У пазолоті легшали хати...»



Мойсей Фішбейн

* * *

У пазолоті легшали хати,
у павітрах, у пазелені вгору
злітали звільна в нескінченну пору
заклечаної синяви, а ти,
пізнавши насолоду ваготи,
тяжіння хвилі, каменя і грона,
вчуватимеш, як легшатиме тінь
вологих весняних переплетінь,
і осяйна небесна охорона
тебе оповиватиме, а ти
вчуватимеш, як легшатиме тіло,
що з пазолоті в синяву злетіло, –
у синяві заклечано хати.

27 липня 2013 року, Київ

четвер, 25 липня 2013 р.

Мойсей Фішбейн. «Ярмаркувала гамірна юрма...»



Мойсей Фішбейн

* * *

Ярмаркувала гамірна юрма.
Заграли музиканти ярмаркові
веселої сліпому жебракові,
його плече торкнулося ярма,
коли оповила теплінь, коли
йому в обличчя дихали воли,
які сюди приходили щороку,
долаючи роздолину широку
у літеплові, прóливнях тепла,
і пазолоть у павітрах текла
і в літеплі торкала горні лиця,
аби в незнаній днині перелиться
у просторінь розплавленого скла,
бо з-поза нього хтось того волів,
у літеплові юрми ярмаркові,
веселої заграли жебракові,
сліпий Пророк торкається волів.

25 липня 2013 року, Київ

середа, 24 липня 2013 р.

Мойсей Фішбейн. «Віддалина у білому лежала...»



Мойсей Фішбейн

* * *

Віддалина у білому лежала.
На білий сніг лягала чорна мла.
Завіхтирило. Віхола мела
там, де зникала горлиця мала
у білині безмірного кружала,
коли з-поза потьмареного тла
спалахували марення дороги
про тливо, що розгойдувало роги
знесиленого спекою вола
там, де його дорогою вела
принада колихливого ромена,
там, де тепер між гонів і годин
крізь віхолу і млу ішов Один,
поклавши ветхе рамя на рамена.

23–24 липня 2013 року, Київ

субота, 6 липня 2013 р.

Мойсей Фішбейн. «... лежав коло потоку горілиць»


Мойсей Фішбейн

* * *

... лежав коло потоку горілиць.
На плин лягали тіні горніх лиць
і тіні крил, і кожне горнє тіло
від нього віддалялося, коли
в роздолині плуганились воли,
коли за небокраєм палахтіло,
спалахувала кожна горня тінь
і гасла звільна між палахкотінь,
у гуркотові горньої яси.
Він шепотів у тім палахкотінні:
«Вгорни мене в повільні горні тіні,
у те, що плине там, де Ти єси».

6 липня 2013 року, Київ