понеділок, 30 січня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХІV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХХІV
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, поривання до рухлої глини, веди!
Щонайдавнішим сміливцям ніхто не поможе.
Здавна затони містам – то всеблагосне ложе,
здавна у глеках по вінця олії й води.

Спершу богове – то начерки наші сміливі,
начерки наші винищує доля щочас.
Це незнищенне. Погляньте, в безмірному тливі
сміємо слухати те, що вже слухає нас.

Тисячолітнього роду запліднено лоно,
більшає в ньому прийдешня дитина, аби
нас потрясти перевершенням безцеремонно.

Так, ми відважні, ми просимо в часу своє.
Смерть мовчазлива, що дивиться з-поза габи,
нас позичає і завше у тім виграє.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

30 січня 2012 року, Київ