субота, 10 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «ПЛАЧ ЗА ЙОНАТАНОМ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



ПЛАЧ ЗА ЙОНАТАНОМ

О, і цареві велено: вмирай,
царі відходять, як покірні речі,
царевий тиск – то слід у порожнечі,
де перстень укарбовано у край.

О, як ти міг усі твої нетлінні
початки серця тихо позначать
і знагла відійти в моїй тепліні?
Постань ізнову в сімені зачать,
коли воно здаля заблискотить.

Ти мертва здобич лютого чужинця,
я сповнений знемогою зневір
і звісткою нещадною по вінця;
кривавого отримавши гостинця,
волатиму до неба, наче звір:

ти вирваний із мене, як волосся
там, де над ним незайманий вінок,
там, де йому так легітно велося,
там, де воно розрада для жінок,

де ти мої заплутувані суті
розплутав, там, де плетиво не все;
я подивився: в горній каламуті
тебе од мене в безвісті несе.

Раннє літо 1908, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

10 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «У всіх речах – благання їх почути...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



* * *

У всіх речах – благання їх почути,
у кожнім повороті: Пом’яни!
Той день, який забуто без покути,
повернеться дарунком далини.

Хто лічить наші підсумки? Хто є
той, що від нас пройдешнє віддаляє?
Чи то не здавна, чи не звіддаля є:
себе у іншім кожне впізнає?

Чи то не в нас позичено тепло?
То дім, то вечір, луки горілиць,
вони знічев’я туляться до лиць,
ти йдеш до нас у тім, що там текло.

Крізь кожне сотворіння йде просте
осердя світопростору. Сумні
птахи крізь нас літають, і в мені
повільно тихе дерево росте.

В мені стоїть новопосталий дім.
Я сторож остереженню в собі.
Я люблений: завмерла, далебі,
ясна сльоза на образі блідім.

Серпень – вересень 1914, Мюнхен чи Іршенхаузен

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

9 – 10 березня 2012 року, Київ