вівторок, 15 грудня 2009 р.

МАНФРЕД ВІНКЛЕР у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА


МАНФРЕД ВІНКЛЕР
 מנפרד ו'נקלר
Manfred Winkler


Манфред Вінклер — сучасний ізраїльський поет і перекладач. Народився 1922 року в  гірському селищі Путила (Буковина). Під час війни перебував у єврейському ґетто в Чернівцях і в "трудовому таборі". Від 1959 року живе в Єрусалимі. Закінчив Єрусалимський університет. Працював у архіві Теодора Герцля, редаґував і коментував його твори. Член Міжнародного PEN-клубу та Спілки письменників Ізраїлю. Крім літературної творчості, Манфред Вінклер займається також графікою та скульптурою. Це в його перекладах мовою іврит з’явилася в Ізраїлі збірка поезій Пауля Целана.

Манфред Вінклер
ПОЕЗІЇ
З івриту переклав Мойсей Фішбейн

ЗВУКИ НА ТЕМУ ПАУЛЯ ЦЕЛАНА

Маленький
вечір без обличчя;
ти сидиш
між двома свічниками
й свічею, що не горить.

Ти думаєш про обличчя
прийдешнє,
вітер несе дим
над червоними
трикутними дахами.

Ти обіймаєш глечик,
повний далеких років,
а не того, що в ньому,
ти обіймаєш далеку блідість
знайомого обличчя.

Возом, запряженим волами,
вони везли твоїх батьків
до місця, яке не місце,
за останнім шабатом.

Танець хасидів у небі –
там не говорять,
там німіють слова,
там лежати не тісно.

Ти падеш на Боже
обличчя,
замкнений у морозі –
ти п’єш чорне молоко,
ти п’єш його зранку,
ти п’єш його надвечір,
ти п’єш, допоки
не заніміє
жага твого серця.


ОМАНА

Я чекаю на тебе;
ось несуть мертвяка
(він глузує з твоєї краси)
до вічного спокою.

Мої руки линуть по твоєму обличчю-без-завтра,
все в ньому відбито в цю мить
напруги
й примар,
все правда в цю мить – навіть безум.

Твої заблукані очі поринають повільно
в мене.

То кохання було
чи, може,
промінь жахної самотності,
сховок від себе самого лиш на мить,
чи дотик до лона землі,
в яке впала зоря.


ТИ ПАДЕШ НА ЇЇ ЛИЦЕ

Це остання весна, що живить тебе своїм духом, –
туга в звивинах її мозку,
ця весна не прощає.
На її лице ти падеш, вона зводиться,
жовтизною вкриває руки твої – не своєю,
йде і в’яне, всі поля обертає на море.
Одне тільки дерево зостається, мов спомин, –
вирване, в його серці багато минулого,
що було тобі не до серця, його смак – гірка сіль. 

© З івриту переклав Мойсей Фішбейн.