середу, 1 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



* * *

Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі
заходжуюсь викопувати я.
Всі надміри злиденні й замалі
там, де краса несправджена твоя.

Недовідома стежка. Саме та,
що спізнає пустинний часоплин.
Ти всамотіле серце. Самота
спливає до віддалених долин.

Долонями скривавленими стрів
я піднебесні порухи вітрів,
як пагілля – безмежжя голубе.
Я з простороні всотую тебе,

немов тебе потрощено у сні,
в нестриманому відрухові тіні,
то, світе, розпорошення рясні,
ти з-понад зір у тихому падінні –
неначе ніжна злива навесні.

25.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 лютого 2012 року, Київ