СОНЕТ ХVI
(«Сонети до Орфея». Друга частина)
Завше нам розкриваний зарання,
Бог – місцина гоєння свята.
Ми є вістря в прагненні пізнання,
Він – усеподільна яснота.
Ні посвяти, ні пожертви навіть
до своїх не братиме світів
там, де Він собі останню павіть
протиставити схотів.
Тільки мертвий п’є
з тих джерел, що нам не перейняти
там, де Боже зволення мерцеві.
Нам одвіку – плюскоти кінцеві.
І у тім інстинктові ягняти –
вчути брязкальце своє.
Між 15 і 19.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
12 лютого 2012 року, Київ
