понеділок, 13 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ VІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ VІІІ
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Вас небагато, дитинства далекого друзі,
там, де подосі розкидано в місті сади:
як ми знайшлись і вподобались там, у галуззі,
як гомоніли мовчазно, прийшовши сюди,
наче ягня з говірливим листочком. Нікому

вже не належала наша розрада. Чиє
все це було? Те, що згасло у тлумі людському
і у тривозі тривалого року, чи є?

Мчали повозки, зникали і знов поставали
там, де облога будинків тверда і пустинна.
Що відбувалось у Всесвіті, хто маячів?

Тільки м’ячі, тільки їхні прекрасні овали.
Навіть не діти... Та часом ставала дитина
в тихій знемозі під вічне падіння м’ячів.

                           (Пам’яті Еґона фон Рільке)

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

13 лютого 2012 року, Київ