БУДДА
Звіддаля прочанин в осіянні
відчуває краплі золоті;
то неначе царства покаянні
тайни принесли у каятті.
Та при маєстаті брів дебелих
увінчає безуму вінок:
бо належне їм – не там, де келих,
де рясні прикраси для жінок.
Чи пізнає хтось, які то наші
речі переплавлено, аби
образу надати цвіточаші,
стримано-жовтавого й німого,
того, що торкається габи
простору, немов себе самого.
19.7.1906, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
27 лютого 2012 року, Київ
