БОЖЕВІЛЬНІ
І вони в німотності: останні
забрано перетинки з голів,
гасне та година в наростанні,
коли хтось пізнати їх волів.
До вікна посунули затемна:
знагла все довкола до ладý.
І долоням – суть, земна й поземна,
і серцям піднесеним – недремна
мить молитви, вчути молоду
зелень перекрученого саду,
що в чотирикутнику шумить,
нетутешніх блисків знавши знаду,
що росте й не зникне ні на мить.
Між 22.8 і 5.9.1907, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
29 лютого 2012 року, Київ
