неділя, 5 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХIV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ ХIV
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Гляньмо на квіти, що вірні земному, то квіти
дещицю нашої долі позичили, – там
нині в сумирному в’яненні їм шелевіти,
бути однині покутою їхньою нам.

Прагнення лету безмірні. То ми причавили
все надовкіл – там, де наша лежить вагота;
зморні навчителі вічно дитинної сили
там, де довіку дитинна пора золота.

Братиме хтось до глибинного снива однині
чавлені речі: і легітно йтиме, і жде
поза одміною інша одміна у днині.

Там, у цвітінні, йому величання готове,
новонавернений там у спорідненні, де
в павітрах луків сумирливі сестри й братове.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

5 лютого 2012 року, Київ