СОНЕТ XVI
(«Сонети до Орфея». Перша частина)
Друже, ти там самотітимеш, де...
Там, де словами й познаками долі
прагнемо світ посідати поволі,
найнебезпечніша часточка жде.
Хто позначає пахноти? Поглянь:
сили погрозні ждемо до кінця ми,
ти їх пізнав, ти знайомий з мерцями
й тихо жахаєшся тих замовлянь.
В тій безпорадності – тиха сльоза ти,
множене йде в однину незнайому.
О, не сади мене в серці твойому –
ти б нескінченно той сад колисав.
Руку Господню вести й проказати:
Осьде. Це він, це кошлатий Ісав.
Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
18 лютого 2012 року, Київ
