СОНЕТ ХII
(«Сонети до Орфея». Друга частина)
Всеперетворення прагни. Вогнем надихайся у днині,
де перетворене сяє, що стишено йтиме у тань;
переднакреслення духу, що вірний земному однині:
він у поривах постави обожнює точку вертань.
Замкнено все нерухоме, то в нім заклякання достоту;
що воно чутиме там, де сторожа і сіра, й німа?
Онде істота тверда споглядає твердішу істоту.
Леле: замірено молот, якого нема!
Той, хто немов джерело, упізнанню впізнаваний досі;
в захваті ведений там, де просвітлено світ понадміру,
де початкові постави торкнулись кінцевих постав.
Діти чи внуки розстань – то просторища срібноголосі,
і перетворена Дафна, що лавром почулась допіру,
хоче, щоб ти коло неї павітром ніжним постав.
Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
9 лютого 2012 року, Київ
