БУДДА
Він наче наслухає. Тиша: далі...
Ми зупинились, нам її не чуть.
Він є зорею. Зорі позосталі
навколо нього в темряві течуть.
Він – то є все. Чи справді поміж зір
побачить нас? Чи він того воліє?
Ми, перед ним упавши, замалі є,
він перед нами – зледачілий звір.
Кружляє в ньому те, що надить нас,
мільйони літ нестримно, до нестями.
Він завше поза нашими чуттями,
він там, де нас не чути повсякчас.
Кінець 1905, Медон
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
24 лютого 2012 року, Київ
