субота, 10 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «ПЛАЧ ЗА ЙОНАТАНОМ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



ПЛАЧ ЗА ЙОНАТАНОМ

О, і цареві велено: вмирай,
царі відходять, як покірні речі,
царевий тиск – то слід у порожнечі,
де перстень укарбовано у край.

О, як ти міг усі твої нетлінні
початки серця тихо позначать
і знагла відійти в моїй тепліні?
Постань ізнову в сімені зачать,
коли воно здаля заблискотить.

Ти мертва здобич лютого чужинця,
я сповнений знемогою зневір
і звісткою нещадною по вінця;
кривавого отримавши гостинця,
волатиму до неба, наче звір:

ти вирваний із мене, як волосся
там, де над ним незайманий вінок,
там, де йому так легітно велося,
там, де воно розрада для жінок,

де ти мої заплутувані суті
розплутав, там, де плетиво не все;
я подивився: в горній каламуті
тебе од мене в безвісті несе.

Раннє літо 1908, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

10 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «У всіх речах – благання їх почути...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



* * *

У всіх речах – благання їх почути,
у кожнім повороті: Пом’яни!
Той день, який забуто без покути,
повернеться дарунком далини.

Хто лічить наші підсумки? Хто є
той, що від нас пройдешнє віддаляє?
Чи то не здавна, чи не звіддаля є:
себе у іншім кожне впізнає?

Чи то не в нас позичено тепло?
То дім, то вечір, луки горілиць,
вони знічев’я туляться до лиць,
ти йдеш до нас у тім, що там текло.

Крізь кожне сотворіння йде просте
осердя світопростору. Сумні
птахи крізь нас літають, і в мені
повільно тихе дерево росте.

В мені стоїть новопосталий дім.
Я сторож остереженню в собі.
Я люблений: завмерла, далебі,
ясна сльоза на образі блідім.

Серпень – вересень 1914, Мюнхен чи Іршенхаузен

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

9 – 10 березня 2012 року, Київ

четвер, 8 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «ДОРÓСЛА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



ДОРÓСЛА

Все, що на ній трималося, – то світ,
просторище жахання й благодаті,
як ті дерева, небом перейняті,
як видиво невидиме при святі
ковчега, де божистий заповіт.

Всепросторінь піднесла догори –
летючу, невпізнавану, далеку,
як воду водоносиця, у глеку
її по вінця. У триванні гри,
триванні перетворення і сну,
в передчуванні, що тривало далі,
повільне майво білої вуалі
упало на обличчя впервину,

і в нім було прозорості замало,
на тихі запитання, далебі,
воно лише одне відповідало:
В тобі, колись дитинонько, в тобі.

19.7.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

7 – 8 березня 2012 року, Київ

понеділок, 5 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «УТІШАННЯ ІЛЛІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



УТІШАННЯ ІЛЛІ

Він відродив божистий заповіт,
немов олтар, відроджений допіру,
далеко запроторену довіру
вогненно повертав одлеглий світ,
він потрощив нещадно, понадміру
тих, що смерділи стільки темних літ
Ваалом, там, де звільна зливу сіру

накрила сутінь, де струмив потік.
Йому гінця погрозлива цариця
послала, він волів не підкориться,
він, наче вітер, до пустелі втік,

там, де кущі постали ялівцеві,
поринуло волання догори,
то він волав небесному Отцеві:
Мене роздерто. Душу забери.

Тоді явився янгол, дав поживу,
він це спожив, бо дуже зголоднів,
підвівся й попри води, вже по жниву,
туди, де гори, йшов багато днів,

туди, де ждав Господь: ані вогонь,
ані вітри, ані в земнім двигтінні
важезні брижі, ані темні тіні, –
лише нечутний сором удогонь,
лише погасли спалахи багрові
довкола старця, стишені й сутінні,
лише сумирне шумування крові
тулилось до сповіданих долонь.

Раннє літо 1908, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

5 березня 2012 року, Київ

неділя, 4 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «ВІДХІД БЛУДНОГО СИНА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



ВІДХІД БЛУДНОГО СИНА

Піти, аби від безладу звільниться,
що завше наш, та не належить нам,
неначе у тремкій воді криниця
колише лиця, знищувані там;
лишити все, від того віддалиться,
що, наче терня, вчіпливе, проте
на того й те
(просте і поготів
буденне і достоту непомітне)
поглянути, в тім погляді розквітне
примирення, то між передчуттів
у спогляданні кривдження страхітне,
то безіменний світ осиротів,
воно поймає ще з дитячих літ,
рука з руки, розривано політ,
загоєне роз’ятрювано знову,
відходити: куди? В незнану змову,
за вирій, за чужинний живопліт,
за сутінь за лаштунками зимову,
що їй байдуже: чи стіна, чи цвіт;
відходити: чому? То є ознака,
то риса не відмінна й не однака,
чекання, не запитаний одвіт:

То праця незбагненна і остання –
збережене ронити в чорну тьму,
в самотню смерть, не відавши, чому. –

Чи то зачин нового існування?

Червень 1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

3 – 4 березня 2012 року, Київ

четвер, 1 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БОЖЕВІЛЬНІ В САДУ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БОЖЕВІЛЬНІ В САДУ
 Діжон

Ще збереглось незаймане донині
старе подвір’я при монастирі.
Тут мешканцям перерва в часоплині,
вони для існування застарі.

Минуло те, що мусило прийти.
Однині кожна стежка їм відома,
їм зустрічі й розстання – наче вдома
одвічне кружеляння без мети.

Та дехто з них до грядочки поверне
і колінкує вбого, крадькома;
він порухами пестить кількома,
його торкання стримане й химерне

там, де весіння пазелень, і жде,
чи вже ніщо не зблисне і не гряне
там, де троянди сяяння багряне,
загрозливе й надмірне де-не-де,

і він перейде все, що понадміру
дає душі неторкані права.
Він матиме замовчувану віру:
яка сумирна й лагідна трава.

Між 22.8 і 5.9.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 березня 2012 року, Київ

середа, 29 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БОЖЕВІЛЬНІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БОЖЕВІЛЬНІ

І вони в німотності: останні
забрано перетинки з голів,
гасне та година в наростанні,
коли хтось пізнати їх волів.

До вікна посунули затемна:
знагла все довкола до ладý.
І долоням – суть, земна й поземна,
і серцям піднесеним – недремна
мить молитви, вчути молоду

зелень перекрученого саду,
що в чотирикутнику шумить,
нетутешніх блисків знавши знаду,
що росте й не зникне ні на мить.

Між 22.8 і 5.9.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 лютого 2012 року, Київ