Райнер Марія Рільке. «Знічев’я тінь митця в міцній долоні...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Знічев’я тінь митця в міцній долоні

пройшла поза обличчя осяйне:

звикання ночі в зоряному лоні.

То річ, де все знічев’я промайне,

всі речі, зрозумілі й несторонні;

воно було допіру потайне.

О, шлях речей, де зречення сумне!

О, прагнення знемоги невгомонні!

26 чи 27.1.1914, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Були часи неначе нічиї...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Були часи неначе нічиї:

богове йшли, на них земля зважала,

Бог-Вітер гнув до вигину кружала

божественну дріаду, і лежала

весела німфа в кожнім ручаї.

Коли прийшла печаль до пастуха,

він обтинав подовжену тростину,

вона, ще не пізнавана й суха,

оплакала віддалину пустинну.

Нам дáно: доплітати у житті

те, що було розплетено допіру,

в дерева поринати потаймиру,

в одміненій джерельній марноті

постати духом доланого виру.

Щодалі ми примножувані в листі,

що ладне до загубленого йти;

ми завше там, де легшання божисті

у важчанні людської ваготи.

5.1.1914, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

27 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «МІСЯЧНА НІЧ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

МІСЯЧНА НІЧ

Стежка садова – глибоке тривання напою,

тихо шелéснуло – широко листя шумить.

Місяць наближений легко торкнув голубою

хвилею лаву, що нині цвістиме щомить.

Тиша притисне. Пробудження горнє увіч?

Зоряно й чутно вікно виринає навпроти.

Руки вітрів, подолавши безмірні широти,

там до обличчя несуть найвідлеглішу ніч.

Початок липня 1911, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

26 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Ти – верхогір’я, горяні рамена...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Ти – верхогір’я, горяні рамена, –

безлюдний схил, вершина безіменна,

сніги правічні, зоряна вселенна,

духмяні полонини цикламена,

обарвлення незайманих верет,

уста висот, високий мінарет

(із нього до молитви ще не звали):

Чи там, де ті базальтові завали,

я той метал, що досі тихо жде?

Мене Твої заглибини сховали,

я відчуваю: все в Тобі тверде.

Чи то є мій непогамовний страх,

що постає повільно над містами,

коли міста в імлистих вечорах?

Чи хтось Тобі правдивими вустами

розкаже, що вони облудний прах?

Од себе гнав би їх, немов мурах,

немов посохле струччя на вітрах...

Про те, що йдеш, поблажливо зрони, –

мені не залишається ні грана,

мої вуста – немов закрита рана,

і руки – наче пси, завмерлі зрана,

я осторонь моєї сторони.

Година жде – чужа і невблаганна.

13 та 14.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Я гору важелезну роздираю...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Я гору важелезну роздираю,

йдучи жорсткими жилами руди;

глибочина – ні далечі, ні краю:

в наближеному трудно прозираю

лише каміння, явлене туди.

Ще болі невпізнанні в тім полоні,

де зменшує мене прачорна хлань;

стань ваготою вторгнення долань:

прийми мене вседоторком долоні,

торкнись мене і всіх моїх волань.

13.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

23 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Наближуй нас в останньому знаменні...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Наближуй нас в останньому знаменні,

коли в короні сила осяйна,

яви (по всіх переймах) нестеменні

познаки материнського клейна.

Веди туди, де втілена не кожна

омана Богородиці, – туди,

де бути Смертородцеві, де можна

не оминути зграї, що спроможна

за ним летіти назирці, – веди.

Я споглядаю стовпище вороже –

то більшає ошукувана мить, –

воскресне він між реготами: може,

там, де безсонний мрійник ліг на ложе,

довкола все п’яніє і п’янить.

Ласкавістю вселагідної влади

вгорни його в сіянні всіх постав;

у горнім Заповіті дай розради,

щоб я постав устами Месіади,

звучанням і предтечею постав.

16.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

21 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Де той, хто йшов од часу й володінь...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Де той, хто йшов од часу й володінь

туди, де употужнювано злидні,

на торжищі жбурнув одіння бідні

там, де лягла єпископова тінь?

Найближчий, найулюбленіший нині,

смаглявий брат небесних солов’їв

був юним роком, явленим у днині,

радінням, раюванням благостині,

що нею нині землю напоїв.

Йому була не знана тиха втома,

знесилення не знане поготів,

він був посеред луків, наче вдома,

до квітів мовив, наче до братів.

Йому раділи горні височизни,

віддалене й наближене живло;

він сяяв до найменшої мализни,

до всього, що з’являлося й жило.

Зі світла йшов до світлої глибіні,

де келія просвітлена стоїть.

На тім обличчі – усмішки нетлінні,

дитинство, що минало у тепліні,

де цнота стигла в безмірі століть.

Минуле поверталося у співі,

забуте поверталося й текло;

поймала тиша кубла гамірливі,

серця сестер волали: він у тливі

серцям являв голубливе тепло.

Погідливе запліднення пергове

несли в піснях шарлатові уста –

де сонно ждали лагідні богове,

в розкриване суцвіття світанкове,

де глибина волога і густа.

Він був єством усього, що звелося,
все, що звелося, ним було, ачей.

Жагуча ніч – розвіяне волосся,
троянда – сон заплющених очей.

До нього йшли малі й великі лиця.

Вістили херувими звірині,

що має плодоносити самиця,

й метеликами стали: їм насниться,
що все його пізнало, заплідниться

від нього все у всякій стороні.

Помер, немов без імені малого,

у сімені дарований світам:

потокові дарований волого,

деревам, квітам, павітрам, житам.

Лишився співом. Сестри коло нього

оплакували любленого там.

19 та 20.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

18 – 19 березня 2012 року, Київ