вівторок, 1 грудня 2009 р.

Мойсей Фішбейн. «Тисячокрилі богове...»


Мойсей Фішбейн

* * *
                         Олені Добровольській

Тисячокрилі богове
П’ють розпорошені тіні,
В теплому переплетінні
Літописання пергове:
Тане сліпуча литавра,
Скельце прозорої плоті
Вже розіп’ято у злоті,
Перемальовано тавра,
Сонні меди перестигли,
Літепло вже перелито.
Перецвяховане літо.
Перемальовані стигми.

2 червня 1999 р., Altenerding


МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «Пташиний подих губиться в тумані...»


Мойсей ФІШБЕЙН


* * * 
                        Людмилі Фішбейн

Пташиний подих губиться в тумані,
Там зору зліт навпомацки, сліпма,
Фраґменти крил, і крил уже нема,
В тумані тануть порухи останні.

Торкаюся руками обома
Холодної непізнаної хлані,
Але немає дотику в торканні,
Яке нещадний безмір обійма.

Минулося. Лягає на чоло
Остання вогка тінь, і та вже тане.
А може, цей туман – то тільки тло

Незмінності, це марево туманне
Розвіється і знов мені постане
Усе таке достоту, як було?

1976 р., Київ


понеділок, 30 листопада 2009 р.

СЕҐЕВ-ПНІЕЛЬ АВІХАЇЛЬ у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА


СЕҐЕВ-ПНІЕЛЬ АВІХАЇЛЬ


Сеґев-Пніель Авіхаїль – один із хлопчиків, убитих арабським терористом у Єрусалимі, в єшиві (релігійному училищі) "Мерказ га-Рав" 6 березня 2008 року (29 числа першого місяця Адар 5768 року). Йому було 15 літ. Він був із селища Неве-Даніель. Кілька років тому Сеґев був поранений у теракті на півдні Гар-Хеврон, осколок був коло серця. Тоді Сеґев цілком одужав. І от – загинув од рук убивці. Похований у Єрусалимі на Оливовій Горі (Гар га-Зейтім). Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.

Цього вірша хлопчик написав за кілька годин до загибелі.

Сеґев-Пніель Авіхаїль

* * * 

Онде жбурнули дýші в довгий ряд
біле й чорне
кольори й голоси
все змішано

і раптом зрозуміло
то два ряди
вони не зблизяться всю ніч
чорний (білястий) і білий (чорнястий) ряди

душа що нема і душа що є
і всі в однім тілі
душа що вбила душу
бо мерзенно жадала опрічного скону

є суд є суддя що волають
між собою бурмочуть
Пресвятий! Пресвятий! зовуть

© З івриту переклав Мойсей Фішбейн.

ОРИГІНАЛ ВІРША МОВОЮ ІВРИТ

שיר שכתב שגב פניאל אביחיל הי"ד
שעות מספר לפני הרצחו

הנה מוטלות נשמות שורה ארוכה
לבן ושחור
צבעים וקולות
הכל עירבוביה

ולפתע מתבהר
שתי שורות הינם
זה אל זה לא יקרב כל הליל
שחור (לבנבן) ולבן (שחרחר) שורם

נשמה שאינה נשמה שהינה
וכולם בגוף אחד
נשמה שרצחה נשמה
מתועבה לתאווה בקץ נפרד

יש דין יש דיין צועקים
זה אל זה ממללים
קדוש! קדוש! קוראים

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «ЛІКА-А-А-АРНЯ НА ПЕРЕДМІСТІ»


Мойсей ФІШБЕЙН

ЛІКА-А-А-АРНЯ НА ПЕРЕДМІСТІ

... Боже, як цупко держали...
Хто там... жалобу заграти...
... А!..
То вже суне за ґрати
Сутінь сумної держави.

... Тиша... І знов заіржала...
З того іржання – волати.
Тілу – холодні халати,
Душам – колючка іржава.

Клаптика вічності свідки,
Щуляться від перестуди.
– Хто ви й куди ви?
– Нікуди.
– А звідкіля ви?
– Нізвідки. 

24 – 25 березня 1990 р., München



неділя, 29 листопада 2009 р.

ГАНС КАРЛ АРТМАНН у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. Друга частина. Die Gedichte von Hans Carl Artmann, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein. Zweiter Teil.


ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Hans Carl Artmann
(1921 — 2000)

РІЗНИЙ КАЙФ
ALLERLEIRAUSCH
З німецької переклав Мойсей Фішбейн

* * * 

один незграба згруб,
він мав єдиний зуб.
той зуб йому пече,
бо в лід поклав плече.
йому засиній лід,
бо йде свині услід.
йому свиня звиня,
бо в ліжку та свиня.
йому те ліжко дзяв,
бо взяв і шейха взяв.
той шейх такий, що аж,
малює свій пейзаж,
тоді в пейзаж торррох,
ще й рявка: хенде хох!
ще й зáдруга бабах,
і зала на бобах.
той зуб у крівцю плюх,
ще й зýбів капелюх.
той лід трафляє шляк,
та свинка: ґутен таґ,
те ліжко тане й це,
той шейх ізніс яйце,
пейзаж від болю – ник
і у рушниці зник.
незграбі в серце – дмух
духмяний нерва дух.


* * * 

повідчиняймо брами, гей,
там шарабан рожевий.
а хто в нім є? а хто в нім є?
той зеленоволосий.
що хоче він? що хоче він?
марієчку забрати.
а пóщо це? а пощо це?
бо кров її солодка.
як зветься він? як зветься він?
мовчанка в шарабані.
що любить він? що любить він?
йому смакують пáні.
то даймо їх, то даймо їх,
аби не розізлити,
йому в очý: він хоче нас,
неначе груші, тлити!


* * *

чорт і чортиця
п’ють заодно
три крапелини
чорнюще вино
анні чортисько
краплину хлюпни
я з того трунку
їй зичу труни


* * * 

пане татку, пані мамцю,
вовкулачко мене гамцю.
дзéню на поличку,
хрестиком по личку,
то уже й не гамцю!


* * * 

як вогню чортма у грубі
й на даху чорти не грубі,
руковарка впорожнí
й серденя не на рожні,
й вовкулак не до сильця,
й мало в гензелі сальця,
ґретель геть не на пательні
й поворозки не петельні,
очко ще не в однині –
не варити відьмі, ні.
__________________
Гензель, Ґретель – діти, персонажі відомої казки.


* * * 

марієчка на ліженьку
голила ліву ніженьку,
ніженьку.

тоді до правої, а та
чорноволоса чорнота,
чорнота.

побрите звабило карлá,
ото вже брат карлó горлá,
о горла.

марічко, о коли б я міг
собі цю пару гарних ніг,
гарних ніг.

бери, мій брате, ось і я,
у небі місяць нам сія,
нам сія.

ніщо не є ніжніше, ніж
у бутерброді ніжний ніж,
ніжний ніж.

марічко, чом ридаєш ти?
бо черевики без мети,
без мети.

марічка янголиченька,
така смілива з личенька,
личенька.

карло достоту чортеня,
на чотирьох плиг-плиг щодня,
плиг щодня.

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

____________________

********************

ДРУЖНІЙ ШАРЖ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА
       НА ГАНСА КАРЛА АРТМАННА

             Moses Fishbein

             ALLERLEIBAUSCH
(ICH ART KANN WIE ARTMANN)
     Neue schönste Kinderreime

alter dichter dante
hat verliebte tante,
sagt die dantes tante:
— dicht gedichte, dante!
— roman tisch romantisch
dichten kann wie dantisch.
— ja, ich deportiere
dichterlinge-tiere,
dann wir beide kochen
dichterlinges knochen.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «Я дивні снива часом пам’ятаю...»


Мойсей Фішбейн

* * * 

                    Пам’яті Миколи Платоновича Бажана

Я дивні снива часом пам’ятаю.
Я пам’ятаю, як ми йшли з Китаю
Провулками кривими Садгори,
У Чернівцях чекав на мене тато,
Було повітря променем розтято,
У груди нам періщили вітри.

Китай мовчазно дивиться у спину,
І не дійти до тата й до жасмину,
Що світиться у глеку. Я кричу,
Кричу, кричу і все-таки вертаю
До темного, безмежного Китаю,
Кричу й вертаю, плачу і кричу.

6 січня 1994 р., München

_____________
Китай — тут поняття не зовсім географічне.
Садгора — передмістя Чернівців.



субота, 28 листопада 2009 р.

ГАНС КАРЛ АРТМАНН у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. Перша частина. Die Gedichte von Hans Carl Artmann, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein. Erster Teil.


ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Hans Carl Artmann
(1921 — 2000)
Ганс Карл Артманн (12.06.1921 – 04.12.2000) – австрійський поет, прозаїк, драматург, перекладач. Найвизначніша постать німецькомовної експериментальної літератури. Мовний віртуоз (Sprachvirtuose). Леґенда Відня, леґенда Австрії. Леґенда німецькомовної поезії. Народився й помер у Відні. Багато подорожував. Жив у Швеції (1961  – 1965), потім у Берліні та Зальцбурзі. Вивчав рідкісні мови, займався порівняльним мовознавством. Засновник літературного об’єднання «Віденська група», що бачило своє завдання у радикальній зміні мови як літератури, так і комунікативних засобів. Метою групи було «виявити провалля» між умовністю загальноприйнятої мови та внутрішніми можливостями слова.

На початку липня 2000 року Ганс Карл Артманн узяв участь в авторському вечорі Мойсея Фішбейна, що відбувся в залі "Oratorium" Національної бібліотеки Австрії (з однієї з тодішніх віденських публікацій: "Im „Oratorium” der Österreichischen Nationalbibliothek fand ein Autorenabend des ukrainischen Dichters Moses Fishbein statt, an dem H. C. Artmann, einer der bekanntesten zeitgenössischen österreichischen Schriftsteller, teilnahm") . 

ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Поезії
З німецької переклав Мойсей Фішбейн

* * *

я мумія коханая,
на я з єгипту панна я,
не тра, дитятонько, навспак,
бо я покину саркофак
і потягну до пірамід,
на метрів сім пісок попід –
моя затишна житлопло,
що наче мед її тепло,
вітрище свище вище,
тотам тебе знайди ще.
вчувай, на сходах раз-два-три
гасаю вгору і згори,
коли тобі постука
кістякувата штука –
то стука мій п’ястук,
тож начувайся. стук!


* * *

в парку, де живе потвора,
має квапитись дітвóра,
між кущів не йти у танці,
почепивши вранці ранці,
бо в почвариній макітрі
всі думки доволі хитрі.
та макітра хитро пéтра:
осьде петер, осьде петра,
і підступно підступа
страховиськова стопа,
страховище красти раде,
свіжу шкіру радо крáде,
і чига, і га-га-га.
цить, малечо дорога.
лопа сливи страховище,
кісточки шугають вище,
де з галузок багатьох
соловейки тьох-тьох-тьох.


вибрані лепські пісні шляхетного блазня, 
              знаного як ганс ковбаска

* * *

гля
здаля єдино-
ріг
ну адьє
збагну
що бгану
фану
й родіну люблю
файну
фауну
з дівками
у вікні
сюди-
туди
любі
шлюби
далі з ліжка
чи не ляжка
у сандалі
причандалля
дзвінне дзвонів
достеменно
у стремено
жеребцеві
чужинонька
соло фавна й соло-
в’я
спозадавна
вітровійно
оддалік од водо-
спаду
пахнуть падуби й
фіалки
хліб та сало
шабля й ліра
певні скрині
повні скроні
давніх літер
юний лідер
двічі дев’ять
дев’ятнадцять
безліч бабок
на кульбабах


* * *

бджоленя
медвяне мо’
в’яне анемона
ще трішки
витрішки
ще тра
для цісаря
жовнірів
ще картярі
ще воша-фрі
пиріг єдино-
рога
а пóщо це
а нáщо
зелó зелене
все незле
і лéда-що й
ледащо
ти людвіґу
кінчай
німча й
німеччино
чиновно честь
а вербоньки
юрбою
вода кохає
свій ручай
пан юда жде
могорича й
раптове слово
хто готов
агов братове й
сестри
та роль
тобі сильвестре *
з тобою
край тіроль

___________________
* Сильвестр – переддень Нового року.


* * *

медоріг
на моріг
пиворіг
на поріг
єще польска
нє зґінела
сатанелла
дами в ями
тра добріш
поверніть мені
мій гріш
гиля гиля
замогилля
прохолода храму
рим
гордий каменем
старим
жайвір
гайворон
горшок
повне свято
тельбушок
ой зоря
розоря
у дитячий дім
не йдім
я не хочу
в дивний дім
пранці вранці
до різдва:
братва
раз-два
робінзон
до телеграм
цілоденно
амстердрам
на талоні
дві долоні
вавілон
не лишаймо
ваві
лон


* * *

сни ще снище
сни ще сни
а їй понуро
кнуросни –
кнурами
снить понуро
мурá мур-мур:
лемуро-...
а я
в рукописі живу –
вона мені
на рандеву
носила сни
понуро
ще снище сни ще
кнуросни...
фур-фур
чорнильна хуро!
конари
кручені трушу
в цім році
много моці...
ти гля
з гілля напрá налí
листочки падають
малі
напрá налí
ще й далі –
вона сплете собі
вінок
ото розрада
для жінок
а решта все
деталі...
ти гля
житуха тра-ля-ля
свого зеленого
бриля
гопля
нап’яв
на неї...

в брилі й
вінку
її таку
я поведу
– хай собі що –
в шинку до файного
танкý
аби ще сни ще
снище

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

_________________________