Мойсей ФІШБЕЙН
* * *
Людмилі Фішбейн
Пташиний подих губиться в тумані,
Там зору зліт навпомацки, сліпма,
Фраґменти крил, і крил уже нема,
В тумані тануть порухи останні.
Торкаюся руками обома
Холодної непізнаної хлані,
Але немає дотику в торканні,
Яке нещадний безмір обійма.
Минулося. Лягає на чоло
Остання вогка тінь, і та вже тане.
А може, цей туман – то тільки тло
Незмінності, це марево туманне
Розвіється і знов мені постане
Усе таке достоту, як було?
1976 р., Київ
Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/38.wma
