ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Hans Carl Artmann
(1921 — 2000)
Ганс Карл Артманн (12.06.1921 – 04.12.2000) – австрійський поет, прозаїк, драматург, перекладач. Найвизначніша постать німецькомовної експериментальної літератури. Мовний віртуоз (Sprachvirtuose). Леґенда Відня, леґенда Австрії. Леґенда німецькомовної поезії. Народився й помер у Відні. Багато подорожував. Жив у Швеції (1961 – 1965), потім у Берліні та Зальцбурзі. Вивчав рідкісні мови, займався порівняльним мовознавством. Засновник літературного об’єднання «Віденська група», що бачило своє завдання у радикальній зміні мови як літератури, так і комунікативних засобів. Метою групи було «виявити провалля» між умовністю загальноприйнятої мови та внутрішніми можливостями слова.
На початку липня 2000 року Ганс Карл Артманн узяв участь в авторському вечорі Мойсея Фішбейна, що відбувся в залі "Oratorium" Національної бібліотеки Австрії (з однієї з тодішніх віденських публікацій: "Im „Oratorium” der Österreichischen Nationalbibliothek fand ein Autorenabend des ukrainischen Dichters Moses Fishbein statt, an dem H. C. Artmann, einer der bekanntesten zeitgenössischen österreichischen Schriftsteller, teilnahm") .
На початку липня 2000 року Ганс Карл Артманн узяв участь в авторському вечорі Мойсея Фішбейна, що відбувся в залі "Oratorium" Національної бібліотеки Австрії (з однієї з тодішніх віденських публікацій: "Im „Oratorium” der Österreichischen Nationalbibliothek fand ein Autorenabend des ukrainischen Dichters Moses Fishbein statt, an dem H. C. Artmann, einer der bekanntesten zeitgenössischen österreichischen Schriftsteller, teilnahm") .
ГАНС КАРЛ АРТМАНН
ПоезіїЗ німецької переклав Мойсей Фішбейн
* * *
я мумія коханая,
на я з єгипту панна я,
не тра, дитятонько, навспак,
бо я покину саркофак
і потягну до пірамід,
на метрів сім пісок попід –
моя затишна житлопло,
що наче мед її тепло,
вітрище свище вище,
тотам тебе знайди ще.
вчувай, на сходах раз-два-три
гасаю вгору і згори,
коли тобі постука
кістякувата штука –
то стука мій п’ястук,
тож начувайся. стук!
* * *
в парку, де живе потвора,
має квапитись дітвóра,
між кущів не йти у танці,
почепивши вранці ранці,
бо в почвариній макітрі
всі думки доволі хитрі.
та макітра хитро пéтра:
осьде петер, осьде петра,
і підступно підступа
страховиськова стопа,
страховище красти раде,
свіжу шкіру радо крáде,
і чига, і га-га-га.
цить, малечо дорога.
лопа сливи страховище,
кісточки шугають вище,
де з галузок багатьох
соловейки тьох-тьох-тьох.
вибрані лепські пісні шляхетного блазня,
знаного як ганс ковбаска
знаного як ганс ковбаска
* * *
гля
здаля єдино-
ріг
ну адьє
збагну
що бгану
фану
й родіну люблю
файну
фауну
з дівками
у вікні
сюди-
туди
любі
шлюби
далі з ліжка
чи не ляжка
у сандалі
причандалля
дзвінне дзвонів
достеменно
у стремено
жеребцеві
чужинонька
соло фавна й соло-
в’я
спозадавна
вітровійно
оддалік од водо-
спаду
пахнуть падуби й
фіалки
хліб та сало
шабля й ліра
певні скрині
повні скроні
давніх літер
юний лідер
двічі дев’ять
дев’ятнадцять
безліч бабок
на кульбабах
* * *
бджоленя
медвяне мо’
в’яне анемона
ще трішки
витрішки
ще тра
для цісаря
жовнірів
ще картярі
ще воша-фрі
пиріг єдино-
рога
а пóщо це
а нáщо
зелó зелене
все незле
і лéда-що й
ледащо
ти людвіґу
кінчай
німча й
німеччино
чиновно честь
а вербоньки
юрбою
вода кохає
свій ручай
пан юда жде
могорича й
раптове слово
хто готов
агов братове й
сестри
та роль
тобі сильвестре *
з тобою
край тіроль
___________________
* Сильвестр – переддень Нового року.
* * *
медоріг
на моріг
пиворіг
на поріг
єще польска
нє зґінела
сатанелла
дами в ями
тра добріш
поверніть мені
мій гріш
гиля гиля
замогилля
прохолода храму
рим
гордий каменем
старим
жайвір
гайворон
горшок
повне свято
тельбушок
ой зоря
розоря
у дитячий дім
не йдім
я не хочу
в дивний дім
пранці вранці
до різдва:
братва
раз-два
робінзон
до телеграм
цілоденно
амстердрам
на талоні
дві долоні
вавілон
не лишаймо
ваві
лон
* * *
сни ще снище
сни ще сни
а їй понуро
кнуросни –
кнурами
снить понуро
мурá мур-мур:
лемуро-...
а я
в рукописі живу –
вона мені
на рандеву
носила сни
понуро
ще снище сни ще
кнуросни...
фур-фур
чорнильна хуро!
конари
кручені трушу
в цім році
много моці...
ти гля
з гілля напрá налí
листочки падають
малі
напрá налí
ще й далі –
вона сплете собі
вінок
ото розрада
для жінок
а решта все
деталі...
ти гля
житуха тра-ля-ля
свого зеленого
бриля
гопля
нап’яв
на неї...
в брилі й
вінку
її таку
я поведу
– хай собі що –
в шинку до файного
танкý
аби ще сни ще
снище
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
_________________________
_________________________
