БІВЛБОРДИК "МИСТЕЦТВО"

РАРИТЕТ

Мойсей Фішбейн. «... ще корба, ще колодязний спочин...»

Мойсей Фішбейн

* * *

                                                Миколі Лукашеві

                               … а тоді це була корба,

                               вона більше не співає з тобою

                               в хорі рідних голосів…

                                                  Пауль Целан

... ще корба, ще колодязний спочин,

ще пíтьми прямовисної принада,

коріння ночі, колихкі свічада

з відбитками прадавніх порошин...

... ще корба, ще забутий перстю слід,

ще голоси, загублені у пéрсті,

ще погляди, проваллями розверсті,

ще кров, яку перейдено убрід...

... ще корба, човен, перелітний птах,

забутий спис у вічному розгоні,

юга, понтійський вітер біля скроні,

ще німота молитви на вустах...

1978 р., Чернівці

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/36.wma

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. РІКА

Мойсей ФІШБЕЙН

РІКА

Із небуття правічності текла,
І спека відбивалася у плині,
Точився час повільно, по краплині,
І кожна з них торкалася тепла,

І птах ширяв у білій височіні,
І тінь його завмерлого крила
На плин лягала, і вода несла
Не тінь саму, лише відбиток тіні.

Оту спекотну споконвічну мить,
Оту густу, повільну крапелину,
Завмерлу в білім просторі юги,

Ріка несла крізь темряву століть,
І вже не чути нам отого плину,
І в безмірі зникають береги.

1975 р., Київ

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/69.wma

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «Я ще благаю сторожу високу...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Я ще благаю сторожу високу:
Позанебесна моя охороно,
Дай доторкнути важке виногроно,
Дай мені спити солодкого соку
Там, де луска у віддалині голій,
Там, де гроза фіолетово-сива,
Там, де кінчається плетиво снива,
Де починається плетиво колій...

25 травня 1999 р., Altenerding

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/39.wma 

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ». Третя частина.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН

ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ»

ОТОЖ БО

Лунає із колон,
Лунає із трибун:
«Виходьмо із ООН,
Вступаймо до ОУН!..»


ПОДРУЖНЯ ІДИЛІЯ

           Сутеніє...
       Сутеніє...
    Сатаніє...
 Сатаніє...


О-ЛЯ-ЛЯ

Моя жона — така жона!
Вона купила кажана,
Пообіцяла влітку
Йому купити клітку,
Вона сказала, що кажан —
Рожева мрія парижан.
О, Жан-кажан!

Сказати чесно про жону?
Жона скажена. Прожену.
____________________
NB! Два прикінцеві рядки не мають жоднісінького відношення до дружини автора.


RESTAURANT

Помахаю скрипалю
І — заллюся.
Сигарету припалю,
Крикну: «Люся!»
А вона мені: «Не мо'».
Крикну: «Бля ти!
Тільки погомонимо
І — гуляти!»
А вона мені: «Не бля!
Словом, годі.
Хто це з дєвушкой гуля
При негоді?»
А воно мені — ага,
Просто рана.
Бо та Люся, як ляга,
То старанна.
____________________
NB! Насправді автор ресторанами не вештається і з жодною Люсею не знайомий.


БАЛ

Квіти з цебра,
Світиться бра,
Музика гра
Грудям, задам,
Пане, за дам!
Па не задам:
Ах, не садам
Пахне Саддам,
Ах, не Хайям
Пахне гаям,
Ми — у вині,
Винні, ви ні?
Онде вина!!!
Он дивина:
Дамі: «До бра!
Дам і добра!»
Дамі вола:
«Дам і вола!»
Волі волів…
Голі: «Волів!»
— Все, Єжи, дам…
— Все є жидам…
— Е, сере, сер?
— СРСР!
— Вір СНД!
— Wir essen — де?
— Де Неборак.
— Де небо, рак?
— Де Колодій.
— Де коло дій?
— Лютня… Іржу!
— Лють на іржу?
— Люто на лють.
— Ллють — то наллють!
— А, до задів…
— Адо, за дів!
Гарні бали
В Варні були…


«ЕНЕЇДА»

— Їдеш ти на «Енеїду»?
— Я? Чи їду? Е, не їду.
— Їй сказав — їй бо, не їдеш?
— Я сказав їй, бо не ідиш.
— Ідиш… Ти ж бо… Е, не «ід»?
— Ґой! Живу без «Енеїд»!
— Людоїда і не «іда»
Не цікавить «Енеїда!


ПОСУВАННЯ

О, Крим!
Окрім
Небес,
Не без
Колиб,
Коли б
Не та
Мета:
Фінал —
Фінгал
І кляп,
І — ляп,
І мох
Сімох.
Ірак!
І рак,
І — дмух:
І мух
Свиня
Звиня,
Не змій.
Не смій!
Ба, рак…
Барак:
Хотів
Котів,
Голів
Голив
Багном.
Ба, гном?
О’кей,
Жокей
Чуваш.
Чи ваш?
Крути!
Кроти…
Устим
Густим
(Під ким —
Рідким,
Кретин
Третин):
Просю
Про сю,
Про ту…
Кроту:
Завмаг
Засмаг,
А зав
Казав:
Чо, та
Чота?
Чорти
Чоти,
Бо маг
Бомаг,
Оман
Роман:
О, сан
Оксан…
Світ — лан
Світлан.
Відтань
Від Тань!
Вітань?
Відтань!!!
...............
Охрім,
Окрім
Людей,
Юдей,
Він брів
Від брів
Жони.
Жени!
Від брів.
Відбрив!
То жар.
Томá:
«То жар-
тома».


БОМЖИЙ ДЕНЬ

Китайський бомжок,
не читавши книжок,
заплакав і сів на чужий моріжок.
Не знавши стежок,
не читавши книжок,
ще й мавши, ви чуєте, мавши боржок —
кому він потрібен, китайський бомжок?


АВТОЕПІТАФІЯ

Оце Мойсей —
Віддав усе й
Наприкінці

Віддав кінці.

____________________
«ШТУЧКИ». Перша частина.
«ШТУЧКИ». Друга частина.

ФРІДРІХ ГОРЕНШТЕЙН. П'єса «БЕРДИЧІВ» у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА.

ФРІДРІХ ГОРЕНШТЕЙН

(18.03.1932 — 2.03.2002)

  

БЕРДИЧІВ

Драма у трьох діях, восьми картинах, 92 скандалах

З російської переклав 

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН

Фрідріх Горенштейн. «БЕРДИЧІВ» (Формат PDF)

Фрідріх Горенштейн (18.03.1932 — 2.03.2002) — визначний російський письменник, драматург, кіносценарист. Народився в Києві. Помер і похований у Берліні. Батько Фрідріха Горенштейна, професор політекономії, 1935 року був заарештований і загинув у таборах. Під час війни мати з маленьким сином вирушила в евакуацію й померла в дорозі. Відтак Фрідріх Горенштейн потрапив до дитячого будинку в місті Бердичеві, де провів більшу частину дитинства. Був чорноробом, закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, до 1961 року працював інженером, потім навчався в Москві на Вищих сценарних курсах. Написав сценарії сімнадцяти фільмів,  зокрема: «Солярис» (режисер Андрій Тарковський), «Раба кохання» (режисер Нікіта Міхалков), «Сьома куля» (режисер Алі Хамраєв), «Комедія помилок» (режисер Вадим Гаузнер). З усіх його творів в СРСР був опублікований тільки один  — оповідання «Дім із башточкою» (журнал «Юность», 1962). Узяв участь у непідцензурному альманасі «Метрополь» (1979). Після цього був змушений еміґрувати з СРСР. З 1980 року жив у Відні, потім переїхав до Західного Берліна. Помер у Берліні 2 березня 2002  року після важкої хвороби, не доживши кількох днів до свого 70-ліття. Похований на старому єврейському цвинтарі Weissensee.

П'єса Фрідріха Горенштейна «БЕРДИЧІВ» належить до скарбниці світового єврейського мистецтва. Головна героїня п'єси — Рахіль — разом із іншими дійовими особами — євреями, українцями, росіянами — проживає на сцені понад тридцять років свого життя. У розмовах із перекладачем, який тоді жив у Мюнхені, Фрідріх Горенштейн казав, що мріє, аби його «БЕРДИЧІВ» в українському перекладі побачив український глядач.