ЗІБРАННЯ ЄГОШУА*
З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
Немов ріка, що трощить перегати,
що гирло рве, їх Єгошýа стрів,
аби перетрощити, перебгати
востаннє голоси проводирів.
У них по кпинах так затерпло тіло,
так провійнула темрява пуста,
то тридцять бойовищ загримкотіло
в одних устах; він розімкнув уста.
Здригнулись юрми, як при Єрихоні,
як осяйної днини, як тоді,
то в нім сурмили сурми невгомонні,
то мури захиталися тверді,
і безборонні билися в судомі,
повзли, зникали в куряві густій,
і знов повзли, і не були свідомі:
він у Ґів’оні крикнув сонцю: «Стій!»
І Бог прийшов до прóклятих родин,
він у руках тримав світило доти,
допоки міг: так повелів один,
якому зажадалося виднóти.
То він, то старець, то сліпучий зліт
палахкотінь, бо не погасла ватра,
що палахтіла ті сто десять літ.
І він постав. І вдерся в їхні шáтра.
Упав на них, неначе град на віти:
«Що Богу обіцятимете ви,
спокушені спокусами божви?
За зраду вам у муках половіти».
Відтак із незрівнянною пихою:
«Мій дім і я – ми з ним». «Благослови, –
вони волали, – долею лихою
не наділи, не дай брести сліпма».
Та він мовчав – як завше, так і нині.
Востаннє йшов до власної твердині;
ще онде видно... видно... і нема.
Париж, початок липня 1906
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
Київ, 16 – 19 вересня 2011 року.
_______________
* ПРИМІТКИ ПЕРЕКЛАДАЧА:
1. Єгошýа – Єгошуа бін Нун (в українській традиції – Ісус Навин) – ватажок ізраїльських племен за часів завоювання Ханаану, найближчий сподвижник Мойсея. Він супроводжував Мойсея, коли той сходив на гору Синай. Мойсей призначив Єгошуа бін Нуна своїм наступником, поклавши на нього обов’язок здобуття Землі обітованої.
2. Єрихон, Ґів’он – ханаанські міста.
