Ґалактіон Табідзе
(1892–1959)
* * *
Я шукав... І пеклó блискотливо
це хрестове залізо, й навколо
все поглинуло плавлене тливо.
Ні небес, ні обителі... Голо.
Поміж нами горожі крицеві,
вогнедишне тривання двобою.
Я допіру подібний творцеві,
я нищитель у герці з тобою.
Ця небесна роздолина мертва,
ці відлеглі престоли оманні.
Ти могуті вселенської жертва,
ти є прах у безмірнім тумані.
Тиша тьмарення праху запрагла,
вкрила чорні вогні полудневі:
тьмяний вершень всезникнення знагла
вдерся в хаос на мерхлім коневі.
1915
© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн
