Ґалактіон Табідзе
(1892–1959)
ДНИНА ОСІННЯ
Днина осіння, днина осіння,
днина печальна, знесилена днина.
Тулиться в сутіні тінь безродинна,
в голосі лісу луна голосіння...
Днина осіння, днина осіння.
Падає листя, знесилення в листі,
листя жовтаве сповільнено в’яне;
вітром розвихрено поле жнив’яне,
звільна пожовкли віддалини млисті...
Падає листя, знесилення в листі.
Непізнавáнне вгортає поволі,
непояснéнне у легшанні тане,
лиха доволі, блаженства доволі,
все нескінченне і безперестанне,
шепоти, полиски, порухи кволі.
Тихо чекай супокою: постане
лагідна ласка... Чекай супокою!
Згасне квиління за гранню тонкою,
зрине сповідане і незриданне,
плинне і ждане... Чекай супокою!
Зникла, розтала... Шукаю спасіння
в шелесті листя... Знесилення в листі...
Сонце погасло... Віддалини млисті...
В голосі лісу луна голосіння...
Днина осіння, днина осіння...
1912
© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн
