пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

Ґалактіон Табідзе. «Зникли години твої сутінкові…» З грузинської переклав Мойсей Фішбейн



Ґалактіон Табідзе
(1892–1959)

* * *

Зникли години твої сутінкові,
перепливли в далину хуртовинну, –
онде вінок – увінчати вінкові
нехитромудру твою домовину.

Ти віддаляєшся... начебто в болі
косиш косою в години погодні.
Ти не відходиш у засвіти голі,
ти народився у світі сьогодні.

Ти віддаляєшся... плекано тихо
кожну земну і небесну істоту.
Саме сьогодні не звідане лихо,
саме сьогодні щасливий достоту.

Ти віддаляєшся... путь невідому
ти сповідатимеш, тане у днині
лагідне світло прийдешнього дому,
лагідний прихисток буде однині.

Ти віддаляєшся... в кожній краплині
доля осяяла стежі простерті.
Це нескінченні просторища плинні,
це нескінченне буття у безсмерті!

1959

(Останній, передсмертний вірш Ґалактіона Табідзе)

© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн