СМЕРТЬ ПОЕТА
Лежав. Його відчужене лице
на білому повільно полотніло,
коли його зневажуване тіло
в невідані віддалини летіло
у днині, що не згадувала це.
Не відали, що він і світ – одне,
ті, що його пізнали до розлуки,
його лицем були глибини, луки,
розлийводи, цвітіння весняне.
Його лице – віддалини, що нині
покликали, бо хтось того волів;
це маска – ані голосу, ні слів,
це тихе помирання в самотині,
це тіло плоду, що повільно тлів.
Травень – червень 1906, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
11 березня 2012 року, Київ
