СОНЕТ XXIII
(«Сонети до Орфея». Друга частина)
Клич туди, де та твоя часина
постає навпроти повсякчас:
начебто благальна морда псина,
зближена й одвернена од нас,
та, що доторкнутися несила.
Забране – здебільшого твоє.
Ми є вільні. Мрія зголосила:
ми вже там, де вітаними є.
Просимо сполохано і строго,
ми занадто юні для старого,
застарі для того, що ніде.
Ми є тільки там, де все іскриться,
там, де ми галузочка, і криця,
й дозрівання ризику бліде.
Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
20 січня 2012 року, Київ
