СОНЕТ XXI
(«Сонети до Орфея». Перша частина)
Знов завесніло. Земля – як дитина,
та, що чимало вірші́в осягла;
о, чималенько... Багатогодинна,
длява наука, і ось – похвала.
Вчитель суворий. З минулого витне
спомин сиви́зну, що сяє здаля.
Як нам назвати зелене й блакитне,
тихо запитуймо: знає Земля.
Земле, ти вільна, ти щасна, ти з ді́тьми
бавишся. Земле весела, зловити
ми тебе хочемо. Перший наспі́в.
Те, чого вчитель навчав, поміж пі́тьми
в корінь карбовано, стовбур і віти:
то вже Землі розвеснілої спів!
9.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
28 січня 2012 року, Київ
