ОСІНЬ
Це листя лине, лине звіддаля,
неначе в’януть горні вертогради;
неначе заперечення у листі.
Де в зорепадах безбережжя млисті,
у самоту паде важка Земля.
Ми всі падем. Паде рука оця.
Усі падуть у простори бездонні.
Та є один, що на свої долоні
падіння взяв із ніжністю отця.
11.9.1902, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
19 листопада 2011 року, Київ
