Мойсей Фішбейн
* * *
… ще теплого Вели́кодня пора.
Він визира її з-поза Йордану,
убивану, невбиту, незриданну,
що світиться Йому з-поза Дніпра,
за проливнями землю визира,
заклечану, зеленену, пожадану:
„Я йду до тебе, Я тобі постану
торканням голубиного пера”.
І світиться у темряві століть
Його сльоза, незаймана й нетлінна.
І у долоні пломеніє віть,
над безміром кривавиться калина,
оце ж бо Він: упавши на коліна,
коло Дніпра навколішки стоїть.
21 січня 1996 р., Altenerding
Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/16.wma
