ТУДОР АРҐЕЗІ
TUDOR ARGHEZI
(21.05.1880 – 14.07.1967)
Тудор Арґезі (1880 – 1967) –
румунський поет, прозаїк, публіцист. 1943 року за памфлет "Барон",
спрямований проти нацистської Німеччини, був заарештований. Протягом
усього життя викривав політичну демагогію, святенництво правлячої
олігархії. Новатор-віршувальник, визначив шляхи розвитку новочасної
румунської поезії.
ПРОКЛЬОНИ
Повзли втікачі де будяччя, де поле,
Де трави ядучі, де пустки холодні, –
У час, коли місяць, німуючи, коле –
Мов рогами буйвіл – чорнющі безодні.
Я їхні думки пам’ятаю сьогодні:
Хай стануть подвір’я й квітучі долини
Смердючими купами жовтої глини.
І ваші фортеці, і ваші оселі
Нехай захлинуться в болотній пустелі.
Хай висохне море, хай висохнуть ріки,
Хай сонце, мов свічка, погасне навіки.
Хай овид розтане, хай згарище чорне,
Шурхочучи, ваші дороги огорне.
Хай злива покине цей обшир назавше,
Хай вітер сконає, на землю упавши.
Хай черви жвакують, хай дзьобають ґави
Це падло паскудної вашої слави.
У вашій парчі, у шовках, в оксамиті
Нехай пацюки копошаться неситі.
Нехай розжирілі, слизькі, хижороті
Створіння паскудять на вашому злоті.
Нехай павуки свої струни нечутні
Натягнуть на струнах гітари та лютні.
Проте ще до цього всі муки і болі
Нехай вас катують несквапно, поволі
Щоб довго не дохли ви, хижі та хитрі,
Й пеклись у важкому, як оцет, повітрі.
Щоб день шкутильгав, наче барка розсохла,
Щоб кожна година здихала й не дохла,
Щоб кожна хвилина, мов хвиля, що суші
Запрагла, крізь ваші котилася душі
Й, безмірна, несла вам безмірне страждання.
Хай мукою стане для вас ремиґання.
Гаряча від спраги, хай пелька захланна
Шукає плювка, щоб напитись доп’яна.
Нехай ваш язик – розмачулені шмати –
Намацує світло й не може спіймати,
І перш, ніж назад повернутись до рота,
Хай лиже калюжі, де кров і блювота.
А той виноград, що достиг на спекоті,
Нехай розповзеться вам гноєм у роті.
Хай звалиться небо, хай буря у полі
Шмагає вам спини і голови голі,
Хай вітер швиргає у вас кремінцями,
Хай вихор повсюди женеться за вами.
Коли ви заснете – мерзенні гадюки
Нехай вам обплутають ноги та руки.
Намащений трупе, лиснючий від лою,
Хай сморід повсюди повзе за тобою,
Хай спухне хребет, щоб ходити несила,
Щоб тіло на ношах родина носила.
Нехай до чола приростуть тобі п’яти,
Щоб ти не спромігся ні йти, ні стояти.
Хай кісточка кожна дере тобі шкіру,
Хай серце жене тільки пасоку сіру.
Хай зникне назавше одне твоє око,
А друге, розплющене дико й широко,
Жахне й блискотливе, мов сонячне гало,
Щоб тільки й робило, що світу моргало,
Від люті щоб дихати зовсім не міг ти,
Щоб марив про гору, а мав лише крихти.
Щоб ти онімів, коли звалиться лихо,
Щоб крики твої поверталися тихо.
Коли засинаєш, тендітна тварюко,
У скроні колода нехай тобі грюка.
Розворсана, хай кровоточить печінка.
Хай виє у вусі невпинно і дзвінко.
Нехай тобі в пащі потріскають ікла,
Щоб паща до болю звикала й не звикла,
Щоб пелька твоя нестерпуче смерділа,
Труно, де багнюка гниє перецвіла.
Нехай тобі в лютому, в березні, в серпні
Живіт роз’їдають нариви нестерпні,
Нехай тебе в травні, у липні, у грудні
Гноянки катують, брудні та паскудні.
Нехай тобі, гадино хтива і дика,
Зотліє волосся і висохне пика,
Хай спина згорбатіє болячкувата,
Хай пеклом обернуться будні та свята.
Хай одіж тобі розповзеться на тілі,
Де виразки та пухирі струпішілі.
Хай голови мертві, безносі, потворні
Скрегочуть, ошкіривши щелепи чорні,
Летять за тобою, женуть без упину, –
За страти, за кривди, за кров безневинну...
1931
© З румунської переклав Мойсей Фішбейн.
