* * *
Призвілля снива, де сльоза паде.
О, прóсвіт серця там, де суще, де
удень розкішні перла вкрило скло.
Куди це поринало? Де стекло?
Я втілення сльозини, але він?
Я в ньому знову з ним навперегін?
Мій осіянний плач не в ньому є?
Оплакуване мною – не моє?
Чому то я? Чому то він? Чому
між нами знагла янгол тихоплину?..
Просоння: сном даровано йому
гербарій: цвіт, листочок і стеблину.
24.8.1917, Бекель-бай-Бірен
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
30 – 31 березня 2012 року, Київ
