ТАЙНА ВЕЧЕРЯ
Вони, побіля нього позосталі,
збентежились, побачивши: сливе
зникає він, премудрий, далі й далі,
замкнувшись і чужіючи, пливе.
Його поймає давня самота,
що в ній було спричинювання вчину;
і він бреде й брестиме у ліщину,
і вірних оддалятимуть літа.
Він їх востаннє запросив до столу,
і (наче птаха, що летів додолу)
долоні, що торкалися спрокволу
хлібин, прогнало слово: вперегін
над трапезою горнуться до слова
і виходу шукають. Але він
є всюди, як година сутінкова.
19.6.1903, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
22 листопада 2011 року, Київ
