ШАРЛЬ БОДЛЕР
Charles Baudelaire
(1821 — 1867)
Шарль Бодлер (1821 — 1867) — французький поет, перекладач, літературний критик, теоретик мистецтва. Класик французької та світової літератури. Народився й помер у Парижі. Уславився збірками віршів «Квіти зла» та «Малі поезії в прозі».
Шарль Бодлер
ПОЕЗІЇ
З французької переклав Мойсей Фішбейн
СОВИ
Завмерли в чорних вербах сови,
Немов богів чужинних тінь, –
У безконечну далечінь
Вп’ялося око їх багрове.
Отак чекатимуть вони
Меланхолійної години,
Як, відтіснивши промінь, рине
Вечірній смерк з височини.
І свідчать пози їх статечні,
Що в цьому світі небезпечні
Хапливі рухи, – спопелить
Того жахлива мить розплати,
Кого рухлива тінь п’янить,
Хто прагне місце поміняти.
* * *
Коли з єврейкою потворною на ложе
Я ліг – отак лежать завмерлі мертвяки, –
Печальної краси торкнулися думки,
А поруч – тіло це, продажне і вороже.
Я уявив собі твоє обличчя гоже,
Суворість погляду, довершене чоло,
Волосся пахощі, – у спогадах було
Так, ніби ще любов моя ожити може.
Від ніг до чорних кіс я б міг тебе любить,
Захланно б цілував твоє шляхетне тіло,
У пестощах моїх воно б запалахтіло,
Якби заволікла колись хоча б на мить
Тремтлива і сумна сльоза посеред ночі
Твої такі ясні, такі холодні очі.
ОСІННІЙ СПІВ
(1)
Холодний сірий смерк торкає наші скроні,
Ясного літа смерть – її віщує звук, –
Я чую по дворах удари похоронні,
Важкі удари дров, що падають на брук.
Повернення зими, нестяма, безнадія,
Шаленство, рабський труд і знавіснілий жах, –
Мов сонце на вітрах пекельних крижаніє –
Червоний серця лід холоне на вітрах.
Глухі удари дров – мов ті глухі удари,
Коли з важких дощок будують ешафот, –
У душу, мов таран, летять важкі огвари,
Коли по всіх дворах – це гупання колод.
Цей монотонний грюк – немов тяжке наслання,
Немов трунар в труну вбива за цвяхом цвях.
Кому? – Осінній день, нагадує прощання
Цей монотонний звук, що чути по дворах.
ВЕСЕЛИЙ МРЕЦЬ
У жирній та слизькій землі, де слимаки,
Я вирив би собі ту яму серед цвілі,
В ній випростати б міг старі свої кістки
І спати в забутті, як риба спить у хвилі.
Геть мотлох духівниць, надгробки та гробки!
Не треба сліз людських на тій моїй могилі,
Хай круки пити кров летять звіддалеки
До цих брудних кісток в моїм колишнім тілі.
О друзі-хробаки без вух і без очей,
Дивіться, йде до вас мертвяк веселий цей!
Філософи, сини гнилятини неситі!
Руйновище моє діравте до кінця!
Скажіть, які то ще тортури є у світі
Для тіла без душі, серед мерців мерця?
© З французької переклав Мойсей Фішбейн.
