Мойсей Фішбейн
український поет,
член Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу
та Національної спілки письменників України,
лауреат премії імені Василя Стуса
Виступ на Міжнародному форумі
«Народ мій завжди буде!»,
«Народ мій завжди буде!»,
присвяченому 75-м роковинам
Голодомору в Україні
Голодомору в Україні
Київ, Національна Опера, 22 листопада 2008 року
( Аудіозапис: http://maysterni.com/mp3/mf_vystup_1.mp3 )
Високошановний пане Президенте України!
Ваша Святосте!
Ваші високоповажності!
Пані й панове!
Сімдесят п’ять років минуло відтоді, як сталінські нелюди вбили зумисне створеним голодом мільйони українських селян: дітей, жінок, чоловіків… У величезну українську могилу лягли не десятки, не сотні, не тисячі, не десятки тисяч – мільйони. Це було народовбивство.
Мільйони українців убито голодом у центрі Європи. Дітей, жінок, чоловіків… І не було їм ні співчуття, ні допомоги. В центрі Європи погибало, в центрі Європи конало вбиване сталінськими катами українське село. Діти вночі кричали, хлібця в мами просили. В мами хлібця не було: за наказом кремлівських душогубів забрали все. Потім дитячих голосів було вже не чути. Потім село починало жалібно вити. Потім тихо стогнало. Потім замовкало й перетворювалося
на кладовище. А держава хліб мала.
Це було народовбивство.
на кладовище. А держава хліб мала.
Це було народовбивство.
Сталінські сатрапи не боялися й не знали Бога.
Ті, хто сьогодні сміє заперечувати,
що Голодомор 1932 – 1933 років
був народовбивством,
також не бояться й не знають Бога.
Ті, хто сьогодні сміє заперечувати,
що Голодомор 1932 – 1933 років
був народовбивством,
також не бояться й не знають Бога.
Я прошу людей, я прошу людство визнати:
Голодомор в Україні був народовбивством,
Голодомор в Україні був народовбивством,
Голодомор в Україні був геноцидом.
Ось дитина, що гине з голоду. Ось мати, що, гинучи з голоду, бачить смерть своєї дитини. Ось батько, що, гинучи з голоду, бачить смерть своїх дітей і своєї дружини.
Подивімося в їхні очі.
Почуймо їхній передсмертний стогін.
Уявімо їхню смертну муку.
Пом’янімо кожного з них.
Вічна пам’ять убієнним.
Нашу пам’ять хочуть убити.
Але наша пам’ять незнищенна.
Але наша пам’ять незнищенна.
Ми пам’ятаємо й пам’ятатимемо.
Ми пам’ятатимемо й не простимо.
Ми пам’ятатимемо й не простимо.
Вони хочуть убити український дух, українську мову, українську історію, українську минувшину
й українське прийдешнє.
й українське прийдешнє.
Вони хочуть убити самé українство.
Але вони не пройдуть.
Але вони не пройдуть.
Вони не пройдуть!
Україна божиста. Україна свята.
Україна незнищенна. Україна вічна.
Україна незнищенна. Україна вічна.
Слава Україні!