Мойсей Фішбейн
ВЛАСКОР. 1934
Коли осатанілі зави й зами
Задихано посунуть на пором,
Він житиме папером і пером
Там, де пором заповнено возами.
Він, відданий паперу і перу,
Помітить на поромі три бідони,
Затерту репродукцію «Мадонни»
Й малюнки з краєвидами Перу.
Подумає: «Не переймаюсь тим я,
Що гарбузи – мов купа черепів,
Що повний віз чи плакав, чи рипів,
Коли спекота пропікала тім’я».
І навіть не торкнувшися пера,
Він вимовить і сам себе послуха:
«Тамтого року тут була посуха.
Та й нині тут посушлива пора».
Святвечір 2004 року, Київ
