Ґалактіон Табідзе
(1892–1959)
* * *
Сніжна Мадонна віддалено плине,
тло солов’їного цвіту полинне.
Ласка розп’яття до світла малого,
плине душа і леліє волого.
Наша вечеря донині таїнна,
ночі похилені, світла пір’їна,
мрія торкнулася полум’я злого
там, де воно розляглося розлого.
Звільна зотліло голублення днини...
Тіло, і кров, і криваві ряднини,
в непізнавáнній молитві земного
тло неземне, голубіні премного.
Плине з віддалини ждана година,
зірка сповідана, зірка єдина
знагла сяйне з-поза світу німого.
Демоне мій, осіянна знемого!
1922
© З грузинської
переклав Мойсей Фішбейн
