неділя, 19 грудня 2010 р.

Мойсей Фішбейн. Слово на церемонії вручення Ордена «За інтелектуальну відвагу»


Мойсей Фішбейн

Слово на церемонії вручення
Ордена «За інтелектуальну відвагу»

Львів, Палац Потоцьких
15 грудня 2010 року


Високодостойна Капітуло!
Високоповажна громадо!

Сказано: «За інтелектуальну відвагу». Я не знаю, що це таке.

Хіба то відвага – не продавати й не продаватися? Хіба то відвага – казати те, що думаєш, і чинити так, як кажеш? Хіба то відвага – чинити згідно з Господніми заповітами й власним сумлінням? Хіба то відвага – творити так, як тобі дав Усевишній? Хіба то відвага – не відштовхнути простягнуту до тебе Господню долоню, що на ній лежить Його дар: божиста, богодана, богообрана Українська Мова? Хіба то відвага – чути в Мові Господню симфонію й нести цю симфонію іншим?

Усевишній дав мені душу – часточку Себе. Хіба то відвага – не оскверняти душу свою – часточку Господа?

Я дякую Всевишньому й своїм батькам.

Я дякую своїм навчителям – Миколі Бажанові, Миколі Лукашеві, Григорієві Кочуру, Леонідові Первомайському.

Я дякую своїй дружині, що надихала мене.

Я дякую своїм дітям і маленькій онуці, що в них я лишатимусь.

Я дякую тим своїм друзям, що спромоглися не зрадити.

Якщо високодостойна Капітула справді вважає, що я заслуговую на її нагороду, я цю нагороду з вдячністю приймаю.