середа, 7 квітня 2010 р.

СПРАВА «БОЖЕВІЛЬНОГО»


СПРАВА «БОЖЕВІЛЬНОГО»
АРТЕМІЙ ВЕДЕЛЬ


Артемій Ведель. Скульптурна робота Михайла Грицюка.

Артемій Ведель
(1767 – 1808) – геніальний український композитор, а також співак, дириґент, скрипаль-віртуоз. Народився в Києві,
в родині художника-різьбяра іконостасів Лук’яна Власовича Ведельського та його дружини Олени Григорівни. Скороченим прізвищем «Ведель» великий митець підписував свої листи та документи. Батько композитора в листі до київського генерал-губернатора написав: «Маю однородного в себе Артема Ведельського», – і підписався: «Київський міщанин Лук’ян Ведельський». Артемій Ведель змалку співав в архієрейському хорі. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, яка зміцнила й поглибила в юнакові виплекану з дитинства побожність. «Господь обдарував Артема голосом рідкісної краси й діапазону та винятковим відчуттям музики. В Академії він став дириґентом студентського хору й оркестру, а самотужки опанувавши скрипку, – одним із найкращих скрипалів свого часу. Ведель чи не єдиний геніальний композитор, що не написав жодного світського твору. Він жив молитвою, пломеніючи любов’ю до Бога й дедалі більше відображав у собі, як у свічаді, образ Того, до Кого був звернений усією душею, Кому служив усім життям. Академічний хор під орудою Веделя досяг висот майстерності та здобув велику славу. Як найкращого музиканта його, за протекцією Київського митрополита, відрядили до Москви – керувати відомим хором генерал-губернатора Єропкіна. Невдовзі й цей хор здобув славу, яка ґрунтувалася не лише на блискучій майстерності співаків, а ще більше – на глибокому потрясінні від почутих творів українського композитора та від його голосу неперевершеної краси. Твори Веделя стали широковідомими, виконувати їх вважали за честь, виступи відбувалия з незмінним успіхом, найвища знать навперебій запрошувала славнозвісного майстра-красеня на гостину. Перед митцем відкривалася блискуча кар’єра, але він залишив Москву й повернувся «у провінцію» – на Батьківщину. I ніколи не шкодував про це». У Києві на початку 1794 року композитор очолив відомий хор генерала Леванідова. Саме тоді розпочався найплідніший період творчості Веделя – і як диригента, і як співака, і як композитора. Травневого вечора 1799 року кілька ченців підстерегли відставного капітана й композитора Артемія Веделя на київському Подолі й привели до Києво-Печерської лаври. 25 травня його передали комендантові міста Віґелю під арешт. Незадовго до того знайшли книгу «Служба преподобному отцу нашему Нилу». В ній буцімто рукою Веделя були написані ”нелепости” про те, що цар Павло І убив свою матір Катерину ІІ, та й самого Павла вб’ють. Так з’явилася справа № 12 «О капитане сумасшедшем Веделе». 10 липня 1799 року надійшло розпорядження генерального прокурора Санкт-Петербурґа, де зазначалося: цар «повелеть соизволил: буде он Ведель выздоровел, взять его от отца, отослать в дом сумасшедших в Киеве и держать без выпуску». 1 серпня 1799 року київський губернатор П.І.Салтиков рапортував, що Ведель «в дом сумасшедших для содержания без выпуску отдан». Наступник імператора Павла I – імператор Олександр I – на справі Веделя 15 травня 1802 написав: «... оставить в нынешнем положении». У київській божевільні композитор промучився 9 років. Лише напередодні смерті батькові вдалося забрати його додому. Поховано Артемія Веделя на київському Подолі, на Щекавицькому кладовищі. Воно повністю зруйноване, де була могила Веделя – невідомо. Твори Веделя тривалий час були заборонені і поширювалися в рукописах, їх знали й – попри заборону – виконували. Нині відомо близько 80 музичних творів геніального українського композитора.

СПРАВА «БОЖЕВІЛЬНОГО».
Частина перша.
video

СПРАВА «БОЖЕВІЛЬНОГО».
Частина друга.
video

СПРАВА «БОЖЕВІЛЬНОГО».
Ча
стина третя.
video

АРТЕМІЙ ВЕДЕЛЬ
«НА РІКАХ ВАВИЛОНСЬКИХ»
video
(Запис 1948 року).