ПОЛЬ ВЕРЛЕН
Paul Verlaine
(1844 — 1896)
Поль Верлен (1844 — 1896) — французький поет, один із засновників літературного експресіонізму та символізму.
Микола Олексійович Лукáш (19 грудня 1919, Кролевець, Сумщина — 29 серпня 1988, Київ) — геніальний український перекладач. Знав понад 20 мов. Після арешту (1972 р.) Івана Дзюби, якого вважав видатним діячем української культури, Микола Лукаш, прохаючи про його звільнення, запропонував заарештувати себе замість нього. Цей учинок дорого обійшовся Миколі Лукашеві. 1973 року його виключили зі Спілки письменників України. Миколу Лукаша всіляко переслідували, перестали видавати, чим позбавили засобів до існування. Тривалий період біля його під'їзду стояв пост міліції. Микола Лукаш був поновлений у Спілці письменників на хвилі "перебудови" — 1986 року, практично напередодні смерті. 1988 року — за рік до смерті — його нагороджено премією імені Миксима Рильського за переклади українською мовою «Декамерона» Дж. Боккаччо, «Фауста» Й.-В. Ґете, «Пані Боварі» Г. Флобера та інших творів світової класики. Він так і не дочекався видання великого тому своїх перекладів — книги під назвою «Від Бокаччо до Аполлінера», що вийшла 1990 року і стала своєрідним пам'ятником Лукашеві.Поль Верлен
ЛІТЕРАТУРА
З французької переклав Микола Лукаш
Товариші мої по пресі
I по віршáх, еліто вбога,
Погрузлі в ницім інтересі
Пророки в Бога, того Бога,
Який підмога скоробресі!
Ах ви ж, брати мої, кати!
Це ж ваш мовчок мене прирік
На довгі роки гіркоти
В жахливий сімдесятий рік,
Мої брати, мої кати!
Чого ж так довго ви мовчали,
Так юродиво й неправдиво,
А потім раптом закричали,
Завеличали: «Чудо! Диво!»
Чого раніш не помічали?
Журналів стоси і газет,
I всюди я, моє ім'я,
I хвалять всі, від «А» до «Зет»:
Що ні стаття — галіматья,
Найкраще місце їм — клозет.
Так отака ти, людська славо?
З тобою я голодувати
I бідувати маю право,
Й кінці потроху віддавати...
Лукава слава, їй же право!
