понеділок, 30 листопада 2009 р.

СЕҐЕВ-ПНІЕЛЬ АВІХАЇЛЬ у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА


СЕҐЕВ-ПНІЕЛЬ АВІХАЇЛЬ


Сеґев-Пніель Авіхаїль – один із хлопчиків, убитих арабським терористом у Єрусалимі, в єшиві (релігійному училищі) "Мерказ га-Рав" 6 березня 2008 року (29 числа першого місяця Адар 5768 року). Йому було 15 літ. Він був із селища Неве-Даніель. Кілька років тому Сеґев був поранений у теракті на півдні Гар-Хеврон, осколок був коло серця. Тоді Сеґев цілком одужав. І от – загинув од рук убивці. Похований у Єрусалимі на Оливовій Горі (Гар га-Зейтім). Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.

Цього вірша хлопчик написав за кілька годин до загибелі.

Сеґев-Пніель Авіхаїль

* * * 

Онде жбурнули дýші в довгий ряд
біле й чорне
кольори й голоси
все змішано

і раптом зрозуміло
то два ряди
вони не зблизяться всю ніч
чорний (білястий) і білий (чорнястий) ряди

душа що нема і душа що є
і всі в однім тілі
душа що вбила душу
бо мерзенно жадала опрічного скону

є суд є суддя що волають
між собою бурмочуть
Пресвятий! Пресвятий! зовуть

© З івриту переклав Мойсей Фішбейн.

ОРИГІНАЛ ВІРША МОВОЮ ІВРИТ

שיר שכתב שגב פניאל אביחיל הי"ד
שעות מספר לפני הרצחו

הנה מוטלות נשמות שורה ארוכה
לבן ושחור
צבעים וקולות
הכל עירבוביה

ולפתע מתבהר
שתי שורות הינם
זה אל זה לא יקרב כל הליל
שחור (לבנבן) ולבן (שחרחר) שורם

נשמה שאינה נשמה שהינה
וכולם בגוף אחד
נשמה שרצחה נשמה
מתועבה לתאווה בקץ נפרד

יש דין יש דיין צועקים
זה אל זה ממללים
קדוש! קדוש! קוראים

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «ЛІКА-А-А-АРНЯ НА ПЕРЕДМІСТІ»


Мойсей ФІШБЕЙН

ЛІКА-А-А-АРНЯ НА ПЕРЕДМІСТІ

... Боже, як цупко держали...
Хто там... жалобу заграти...
... А!..
То вже суне за ґрати
Сутінь сумної держави.

... Тиша... І знов заіржала...
З того іржання – волати.
Тілу – холодні халати,
Душам – колючка іржава.

Клаптика вічності свідки,
Щуляться від перестуди.
– Хто ви й куди ви?
– Нікуди.
– А звідкіля ви?
– Нізвідки. 

24 – 25 березня 1990 р., München



неділю, 29 листопада 2009 р.

ГАНС КАРЛ АРТМАНН у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. Друга частина. Die Gedichte von Hans Carl Artmann, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein. Zweiter Teil.


ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Hans Carl Artmann
(1921 — 2000)

РІЗНИЙ КАЙФ
ALLERLEIRAUSCH
З німецької переклав Мойсей Фішбейн

* * * 

один незграба згруб,
він мав єдиний зуб.
той зуб йому пече,
бо в лід поклав плече.
йому засиній лід,
бо йде свині услід.
йому свиня звиня,
бо в ліжку та свиня.
йому те ліжко дзяв,
бо взяв і шейха взяв.
той шейх такий, що аж,
малює свій пейзаж,
тоді в пейзаж торррох,
ще й рявка: хенде хох!
ще й зáдруга бабах,
і зала на бобах.
той зуб у крівцю плюх,
ще й зýбів капелюх.
той лід трафляє шляк,
та свинка: ґутен таґ,
те ліжко тане й це,
той шейх ізніс яйце,
пейзаж від болю – ник
і у рушниці зник.
незграбі в серце – дмух
духмяний нерва дух.


* * * 

повідчиняймо брами, гей,
там шарабан рожевий.
а хто в нім є? а хто в нім є?
той зеленоволосий.
що хоче він? що хоче він?
марієчку забрати.
а пóщо це? а пощо це?
бо кров її солодка.
як зветься він? як зветься він?
мовчанка в шарабані.
що любить він? що любить він?
йому смакують пáні.
то даймо їх, то даймо їх,
аби не розізлити,
йому в очý: він хоче нас,
неначе груші, тлити!


* * *

чорт і чортиця
п’ють заодно
три крапелини
чорнюще вино
анні чортисько
краплину хлюпни
я з того трунку
їй зичу труни


* * * 

пане татку, пані мамцю,
вовкулачко мене гамцю.
дзéню на поличку,
хрестиком по личку,
то уже й не гамцю!


* * * 

як вогню чортма у грубі
й на даху чорти не грубі,
руковарка впорожнí
й серденя не на рожні,
й вовкулак не до сильця,
й мало в гензелі сальця,
ґретель геть не на пательні
й поворозки не петельні,
очко ще не в однині –
не варити відьмі, ні.
__________________
Гензель, Ґретель – діти, персонажі відомої казки.


* * * 

марієчка на ліженьку
голила ліву ніженьку,
ніженьку.

тоді до правої, а та
чорноволоса чорнота,
чорнота.

побрите звабило карлá,
ото вже брат карлó горлá,
о горла.

марічко, о коли б я міг
собі цю пару гарних ніг,
гарних ніг.

бери, мій брате, ось і я,
у небі місяць нам сія,
нам сія.

ніщо не є ніжніше, ніж
у бутерброді ніжний ніж,
ніжний ніж.

марічко, чом ридаєш ти?
бо черевики без мети,
без мети.

марічка янголиченька,
така смілива з личенька,
личенька.

карло достоту чортеня,
на чотирьох плиг-плиг щодня,
плиг щодня.

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

____________________

********************

ДРУЖНІЙ ШАРЖ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА
       НА ГАНСА КАРЛА АРТМАННА

             Moses Fishbein

             ALLERLEIBAUSCH
(ICH ART KANN WIE ARTMANN)
     Neue schönste Kinderreime

alter dichter dante
hat verliebte tante,
sagt die dantes tante:
— dicht gedichte, dante!
— roman tisch romantisch
dichten kann wie dantisch.
— ja, ich deportiere
dichterlinge-tiere,
dann wir beide kochen
dichterlinges knochen.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «Я дивні снива часом пам’ятаю...»


Мойсей Фішбейн

* * * 

                    Пам’яті Миколи Платоновича Бажана

Я дивні снива часом пам’ятаю.
Я пам’ятаю, як ми йшли з Китаю
Провулками кривими Садгори,
У Чернівцях чекав на мене тато,
Було повітря променем розтято,
У груди нам періщили вітри.

Китай мовчазно дивиться у спину,
І не дійти до тата й до жасмину,
Що світиться у глеку. Я кричу,
Кричу, кричу і все-таки вертаю
До темного, безмежного Китаю,
Кричу й вертаю, плачу і кричу.

6 січня 1994 р., München

_____________
Китай — тут поняття не зовсім географічне.
Садгора — передмістя Чернівців.



суботу, 28 листопада 2009 р.

ГАНС КАРЛ АРТМАНН у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. Перша частина. Die Gedichte von Hans Carl Artmann, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein. Erster Teil.


ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Hans Carl Artmann
(1921 — 2000)
Ганс Карл Артманн (12.06.1921 – 04.12.2000) – австрійський поет, прозаїк, драматург, перекладач. Найвизначніша постать німецькомовної експериментальної літератури. Мовний віртуоз (Sprachvirtuose). Леґенда Відня, леґенда Австрії. Леґенда німецькомовної поезії. Народився й помер у Відні. Багато подорожував. Жив у Швеції (1961  – 1965), потім у Берліні та Зальцбурзі. Вивчав рідкісні мови, займався порівняльним мовознавством. Засновник літературного об’єднання «Віденська група», що бачило своє завдання у радикальній зміні мови як літератури, так і комунікативних засобів. Метою групи було «виявити провалля» між умовністю загальноприйнятої мови та внутрішніми можливостями слова.

На початку липня 2000 року Ганс Карл Артманн узяв участь в авторському вечорі Мойсея Фішбейна, що відбувся в залі "Oratorium" Національної бібліотеки Австрії (з однієї з тодішніх віденських публікацій: "Im „Oratorium” der Österreichischen Nationalbibliothek fand ein Autorenabend des ukrainischen Dichters Moses Fishbein statt, an dem H. C. Artmann, einer der bekanntesten zeitgenössischen österreichischen Schriftsteller, teilnahm") . 

ГАНС КАРЛ АРТМАНН
Поезії
З німецької переклав Мойсей Фішбейн

* * *

я мумія коханая,
на я з єгипту панна я,
не тра, дитятонько, навспак,
бо я покину саркофак
і потягну до пірамід,
на метрів сім пісок попід –
моя затишна житлопло,
що наче мед її тепло,
вітрище свище вище,
тотам тебе знайди ще.
вчувай, на сходах раз-два-три
гасаю вгору і згори,
коли тобі постука
кістякувата штука –
то стука мій п’ястук,
тож начувайся. стук!


* * *

в парку, де живе потвора,
має квапитись дітвóра,
між кущів не йти у танці,
почепивши вранці ранці,
бо в почвариній макітрі
всі думки доволі хитрі.
та макітра хитро пéтра:
осьде петер, осьде петра,
і підступно підступа
страховиськова стопа,
страховище красти раде,
свіжу шкіру радо крáде,
і чига, і га-га-га.
цить, малечо дорога.
лопа сливи страховище,
кісточки шугають вище,
де з галузок багатьох
соловейки тьох-тьох-тьох.


вибрані лепські пісні шляхетного блазня, 
              знаного як ганс ковбаска

* * *

гля
здаля єдино-
ріг
ну адьє
збагну
що бгану
фану
й родіну люблю
файну
фауну
з дівками
у вікні
сюди-
туди
любі
шлюби
далі з ліжка
чи не ляжка
у сандалі
причандалля
дзвінне дзвонів
достеменно
у стремено
жеребцеві
чужинонька
соло фавна й соло-
в’я
спозадавна
вітровійно
оддалік од водо-
спаду
пахнуть падуби й
фіалки
хліб та сало
шабля й ліра
певні скрині
повні скроні
давніх літер
юний лідер
двічі дев’ять
дев’ятнадцять
безліч бабок
на кульбабах


* * *

бджоленя
медвяне мо’
в’яне анемона
ще трішки
витрішки
ще тра
для цісаря
жовнірів
ще картярі
ще воша-фрі
пиріг єдино-
рога
а пóщо це
а нáщо
зелó зелене
все незле
і лéда-що й
ледащо
ти людвіґу
кінчай
німча й
німеччино
чиновно честь
а вербоньки
юрбою
вода кохає
свій ручай
пан юда жде
могорича й
раптове слово
хто готов
агов братове й
сестри
та роль
тобі сильвестре *
з тобою
край тіроль

___________________
* Сильвестр – переддень Нового року.


* * *

медоріг
на моріг
пиворіг
на поріг
єще польска
нє зґінела
сатанелла
дами в ями
тра добріш
поверніть мені
мій гріш
гиля гиля
замогилля
прохолода храму
рим
гордий каменем
старим
жайвір
гайворон
горшок
повне свято
тельбушок
ой зоря
розоря
у дитячий дім
не йдім
я не хочу
в дивний дім
пранці вранці
до різдва:
братва
раз-два
робінзон
до телеграм
цілоденно
амстердрам
на талоні
дві долоні
вавілон
не лишаймо
ваві
лон


* * *

сни ще снище
сни ще сни
а їй понуро
кнуросни –
кнурами
снить понуро
мурá мур-мур:
лемуро-...
а я
в рукописі живу –
вона мені
на рандеву
носила сни
понуро
ще снище сни ще
кнуросни...
фур-фур
чорнильна хуро!
конари
кручені трушу
в цім році
много моці...
ти гля
з гілля напрá налí
листочки падають
малі
напрá налí
ще й далі –
вона сплете собі
вінок
ото розрада
для жінок
а решта все
деталі...
ти гля
житуха тра-ля-ля
свого зеленого
бриля
гопля
нап’яв
на неї...

в брилі й
вінку
її таку
я поведу
– хай собі що –
в шинку до файного
танкý
аби ще сни ще
снище

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

_________________________

пʼятницю, 27 листопада 2009 р.

БІВЛБОРДИК "МИСТЕЦТВО"



РАРИТЕТ

Мойсей Фішбейн. «... ще корба, ще колодязний спочин...»


Мойсей Фішбейн

* * *

                                                Миколі Лукашеві

                               … а тоді це була корба,
                               вона більше не співає з тобою
                               в хорі рідних голосів…
                                                  Пауль Целан

... ще корба, ще колодязний спочин,
ще пíтьми прямовисної принада,
коріння ночі, колихкі свічада
з відбитками прадавніх порошин...

... ще корба, ще забутий перстю слід,
ще голоси, загублені у пéрсті,
ще погляди, проваллями розверсті,
ще кров, яку перейдено убрід...

... ще корба, човен, перелітний птах,
забутий спис у вічному розгоні,
юга, понтійський вітер біля скроні,
ще німота молитви на вустах...

1978 р., Чернівці



четвер, 26 листопада 2009 р.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. РІКА


Мойсей ФІШБЕЙН

РІКА

Із небуття правічності текла,
І спека відбивалася у плині,
Точився час повільно, по краплині,
І кожна з них торкалася тепла,

І птах ширяв у білій височіні,
І тінь його завмерлого крила
На плин лягала, і вода несла
Не тінь саму, лише відбиток тіні.

Оту спекотну споконвічну мить,
Оту густу, повільну крапелину,
Завмерлу в білім просторі юги,

Ріка несла крізь темряву століть,
І вже не чути нам отого плину,
І в безмірі зникають береги.

1975 р., Київ



МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «Я ще благаю сторожу високу...»


Мойсей Фішбейн

* * *

Я ще благаю сторожу високу:
Позанебесна моя охороно,
Дай доторкнути важке виногроно,
Дай мені спити солодкого соку
Там, де луска у віддалині голій,
Там, де гроза фіолетово-сива,
Там, де кінчається плетиво снива,
Де починається плетиво колій...

25 травня 1999 р., Altenerding


Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/39.wma 

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ». Третя частина.


МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН

ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ»

ОТОЖ БО

Лунає із колон,
Лунає із трибун:
«Виходьмо із ООН,
Вступаймо до ОУН!..»


ПОДРУЖНЯ ІДИЛІЯ

           Сутеніє...
       Сутеніє...
    Сатаніє...
 Сатаніє...


О-ЛЯ-ЛЯ

Моя жона — така жона!
Вона купила кажана,
Пообіцяла влітку
Йому купити клітку,
Вона сказала, що кажан —
Рожева мрія парижан.
О, Жан-кажан!

Сказати чесно про жону?
Жона скажена. Прожену.
____________________
NB! Два прикінцеві рядки не мають жоднісінького відношення до дружини автора.


RESTAURANT

Помахаю скрипалю
І — заллюся.
Сигарету припалю,
Крикну: «Люся!»
А вона мені: «Не мо'».
Крикну: «Бля ти!
Тільки погомонимо
І — гуляти!»
А вона мені: «Не бля!
Словом, годі.
Хто це з дєвушкой гуля
При негоді?»
А воно мені — ага,
Просто рана.
Бо та Люся, як ляга,
То старанна.
____________________
NB! Насправді автор ресторанами не вештається і з жодною Люсею не знайомий.


БАЛ

Квіти з цебра,
Світиться бра,
Музика гра
Грудям, задам,
Пане, за дам!
Па не задам:
Ах, не садам
Пахне Саддам,
Ах, не Хайям
Пахне гаям,
Ми — у вині,
Винні, ви ні?
Онде вина!!!
Он дивина:
Дамі: «До бра!
Дам і добра!»
Дамі вола:
«Дам і вола!»
Волі волів…
Голі: «Волів!»
— Все, Єжи, дам…
— Все є жидам…
— Е, сере, сер?
— СРСР!
— Вір СНД!
— Wir essen — де?
— Де Неборак.
— Де небо, рак?
— Де Колодій.
— Де коло дій?
— Лютня… Іржу!
— Лють на іржу?
— Люто на лють.
— Ллють — то наллють!
— А, до задів…
— Адо, за дів!
Гарні бали
В Варні були…


«ЕНЕЇДА»

— Їдеш ти на «Енеїду»?
— Я? Чи їду? Е, не їду.
— Їй сказав — їй бо, не їдеш?
— Я сказав їй, бо не ідиш.
— Ідиш… Ти ж бо… Е, не «ід»?
— Ґой! Живу без «Енеїд»!
— Людоїда і не «іда»
Не цікавить «Енеїда!


ПОСУВАННЯ

О, Крим!
Окрім
Небес,
Не без
Колиб,
Коли б
Не та
Мета:
Фінал —
Фінгал
І кляп,
І — ляп,
І мох
Сімох.
Ірак!
І рак,
І — дмух:
І мух
Свиня
Звиня,
Не змій.
Не смій!
Ба, рак…
Барак:
Хотів
Котів,
Голів
Голив
Багном.
Ба, гном?
О’кей,
Жокей
Чуваш.
Чи ваш?
Крути!
Кроти…
Устим
Густим
(Під ким —
Рідким,
Кретин
Третин):
Просю
Про сю,
Про ту…
Кроту:
Завмаг
Засмаг,
А зав
Казав:
Чо, та
Чота?
Чорти
Чоти,
Бо маг
Бомаг,
Оман
Роман:
О, сан
Оксан…
Світ — лан
Світлан.
Відтань
Від Тань!
Вітань?
Відтань!!!
...............
Охрім,
Окрім
Людей,
Юдей,
Він брів
Від брів
Жони.
Жени!
Від брів.
Відбрив!
То жар.
Томá:
«То жар-
тома».


БОМЖИЙ ДЕНЬ

Китайський бомжок,
не читавши книжок,
заплакав і сів на чужий моріжок.
Не знавши стежок,
не читавши книжок,
ще й мавши, ви чуєте, мавши боржок —
кому він потрібен, китайський бомжок?


АВТОЕПІТАФІЯ

Оце Мойсей —
Віддав усе й
Наприкінці

вівторок, 24 листопада 2009 р.

ФРІДРІХ ГОРЕНШТЕЙН. П'єса «БЕРДИЧІВ» у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА.


ФРІДРІХ ГОРЕНШТЕЙН
(18.03.1932 — 2.03.2002)

  
БЕРДИЧІВ
Драма у трьох діях, восьми картинах, 92 скандалах

З російської переклав 
МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН


Фрідріх Горенштейн (18.03.1932 — 2.03.2002) — визначний російський письменник, драматург, кіносценарист. Народився в Києві. Помер і похований у Берліні. Батько Фрідріха Горенштейна, професор політекономії, 1935 року був заарештований і загинув у таборах. Під час війни мати з маленьким сином вирушила в евакуацію й померла в дорозі. Відтак Фрідріх Горенштейн потрапив до дитячого будинку в місті Бердичеві, де провів більшу частину дитинства. Був чорноробом, закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, до 1961 року працював інженером, потім навчався в Москві на Вищих сценарних курсах. Написав сценарії сімнадцяти фільмів,  зокрема: «Солярис» (режисер Андрій Тарковський), «Раба кохання» (режисер Нікіта Міхалков), «Сьома куля» (режисер Алі Хамраєв), «Комедія помилок» (режисер Вадим Гаузнер). З усіх його творів в СРСР був опублікований тільки один  — оповідання «Дім із башточкою» (журнал «Юность», 1962). Узяв участь у непідцензурному альманасі «Метрополь» (1979). Після цього був змушений еміґрувати з СРСР. З 1980 року жив у Відні, потім переїхав до Західного Берліна. Помер у Берліні 2 березня 2002  року після важкої хвороби, не доживши кількох днів до свого 70-ліття. Похований на старому єврейському цвинтарі Weissensee.

П'єса Фрідріха Горенштейна «БЕРДИЧІВ» належить до скарбниці світового єврейського мистецтва. Головна героїня п'єси — Рахіль — разом із іншими дійовими особами — євреями, українцями, росіянами — проживає на сцені понад тридцять років свого життя. У розмовах із перекладачем, який тоді жив у Мюнхені, Фрідріх Горенштейн казав, що мріє, аби його «БЕРДИЧІВ» в українському перекладі побачив український глядач.
   

понеділок, 23 листопада 2009 р.

Мойсей Фішбейн. «... ще невтаємничені... ще ниці...»


Мойсей Фішбейн

* * *

                              Марії Фішбейн

... ще невтаємничені... ще ниці...
У прачорній пíтьмі прастоліть
білу прохолоду плащаниці
змученому тілу простеліть.
О, ранкові душі – о, блавати!
Чорний виднокрай заголубів.
Миро зливи буде обливати
в золотім серпанку голубів,
золота ранкова паляниця
за пралісом сходитиме, ось
те, що нам у снах довіку сниться,
те, що нам серпанками взялось,
у блакиті легшатиме тіло,
білино, пір’їночко, війни
понад тим, що відпалахкотіло,
у прийдешнє сяйво Таїни.

6 – 7 серпня 2005 р., Крим



Мойсей Фішбейн. «Сім тисяч літ мине...»


Мойсей Фішбейн

* * * 

Сім тисяч літ мине,
І золотого дня
Розкрилена рідня
У небо несумне
Покличе, по плечу
Крильцятами війне, —
Я в небо осяйне
Бджолою полечу.

8 — 9 лютого 1997 р., Altenerding



неділю, 22 листопада 2009 р.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. Вірші для дітей. «ВЕРБЛЮД»


ДИВНИЙ САД
ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
 

 

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ». Друга частина.


МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН 

ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ» 

ПОХОВАННЯ В КРЕМЛІВСЬКОМУ МУРІ

Цегли-и-на
Це гли-и-на.
Це ка-а-мінь.
ЦК. Амінь.


БІЛЯ ХУАНХЕ

— Автó.
— А хто?
— Рябе, німе,
ні бе, ні ме,
їй-бо.
— Лі Бо?!


ЧОРТІВНЯ

Біс гукає сатану:
— Я тону!
— Та ну?
— Тону!
Біс гукає сатані:
— Я тону!
— Тони.
— Та ні!
Біс гукає:
— Сатано!
Йду на дно!
— Та все одно.


КОВАЛІ

Йдуть ковалі
Ризикувати:
Йдуть ковалі
Ризи кувати.
Каже коваль:
У Пáвла дико,
Каже коваль:
Упав, владико,
Каже коваль:
Божив не в ризі,
Каже коваль:
Бо жив не в Ризі.


БАЛАЧКА

— Брата любиш. А вельможу
теж полюбиш? — Авель: «Можу».


РИБНИЙ ДЕНЬ

— Онде шпроти, онде кілька.
Скільки хочеш? — Кільки? Кілька!
— Онде кілька, онде шпроти.
Шпроти хочеш? Хочеш? — Проти!


ДВІЙКО

— Тане свічка воскова,
тане,
ой, маленькою Москва
стане!
— Осьде гривня, ну бери ж,
пане,
а змотаєшся по риж,
то розкажеш про Париж.
Десь там пику не поріж,
п’яне!

____________________
«ШТУЧКИ». Перша частина.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. Вірші для дітей. «ОБІЙМІМОСЬ!»


ДИВНИЙ САД
ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ



суботу, 21 листопада 2009 р.

Мойсей Фішбейн. «КАДІШ»


Мойсей Фішбейн

КАДІШ

                                          Наталі Лотоцькій,
                         Богданові Ступці —
                         Ґолді й Тев’є

Я вбитий був шістнадцятого року.
Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,
В містечках поміж Брíчева й Сорок,
А я ніяк долоні не зогрію,
Бо хтось наслав чи тиф, чи малярію,
Бо впала зірка і приходив строк.

Та час мине. І я таки воскресну,
І вже на другий рік, на другу вéсну,
Між інших піль і містечкових стін
Зоря впаде, і пролунає: досить,
І вітер наді мною заголосить,
І прийде строк, і знову прийде скін.

І знову там лишатимуться близни,
Там, поміж містечкових стін вітчизни,
Де пошестю, сокирою, багром,
Цеглиною було мене убито,
Де скроні вже торкнулося копито,
Де слуху вже торкнулося: погром.

5 – 6 листопада 1994 р., München

____________________
Брічеве – містечко Сорокського повіту (Бессарабія), де народився батько автора.

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/55.wma

Брічеве, Бессарабія.
1941 рік. 
Депортація євреїв. 
(Photo Archive, Yad Vashem. Archival Signature  5845_1)