ВЕЧІР
Своє вбрання міняє вечір звільна
там, де старі дерева де-не-де;
твої краї – то просторінь подільна:
той лине в небо, той з небес паде;
ти досі не віддаваний нікому
там, де довкола присмерки густі,
де вічністю покликано зникому
зорю, що піднесеться в чорноті –
непевне видноколо догоря,
твоя пора тремка, велика, стигла,
вона, допоки краю не добігла,
навперемін то камінь, то зоря.
Осінь 1904 (?), Швеція (?)
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
23 – 24 листопада 2011 року, Київ
