ЧУЖА РОДИНА
Постали знагла, наче кушпела,
що хтозна-звідки, що ніде й нікýди,
вони, чи то примари, чи приблуди,
де вдосвіта ні світла, ні тепла,
постали між досвітньої сльоти,
незнані й неозначені допіру,
де все туманне й вільге понадміру
там, де тебе покликано піти
провулочком. Напевно, не твоїм.
То голосу віддалені роки,
то, наче позичання незумисне,
випростування тихої руки,
що в сутінках твоєї не потисне.
Хто прийде ще? Про кого йдеться їм?
Літо (до 2.8) 1908, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
24 грудня 2011 року, Київ
