* * *
Вони щонайтихіші, наче речі.
Неначе друзі, звані звіддалік,
неначебто повернення старечі,
постали й пропадають не до речі,
як тихе й тьмяне, що втрачає лік.
Вони сторожа скарбу, що в завої
увік його не бачила вона, –
човни, де відхлань необоротнá,
вибілювані спекою сувої
розпростаного в полі полотна.
18.4.1903, Віареджо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
2 січня 2012 року, Київ
