САМОТНІЙ
Ні: з мойого серця бути вежі,
де для мене визначено пруг:
там, де біль, де збільшувано межі
болю й невимовності навкруг.
Ще одне, велике понадміру,
в самоті то тьмяне, то ясне,
ще одне обличчя не засне,
в жалощі відхилене допіру,
ще одне обличчя кам’яне,
те, що ладне бути ваготою,
нищене віддалиною тою,
що її в розраді спом’яне.
Середина серпня 1907, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
10 січня 2012 року, Київ
