ДИТИНСТВО
Згадаймо, як розгадувало тьму
дитинство, коли в ньому день по дневі
пливли години післяполудневі,
зникоме й недоторкане – чому?
Віщує: буде явлено у зливі,
ми досі віщування не збагнем;
ніколи не повернуться щасливі
побачення й спіткання, день за днем,
неначе речі й звірі, тільки там
спіткали людське й людяне, достоту
було в нас перевтілено Істоту,
даровану віддаленим літам.
Немов пастух, що тихо всамотів,
поміж віддалин ми у самотині,
ми торкані й покликані здалік,
ми нитка, що в полотнища картинні
просилена й картинам губить лік, –
збентежені й тремтливі поготів.
1.7.1906, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
8 січня 2012 року, Київ
