* * *
Ти є прийдешнє, вранішні світи
над рівнями правічності, роса.
Ти півня ранній скрик у небеса,
заутреня, і діва, і яса,
чужинець, матір, помирання. Ти
безмежжя перетворень, ти єси
у горній долі, в горній самоті,
відлеглий, незриданний, наче ті
не вітані незаймані ліси.
Ти тіло перевтілювання, там
останнє слово втаєно чи ні –
ти іншим інший у далечині:
човнам ти берег, човен – берегам.
20.9.1901, Вестерведе
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
28 – 29 листопада 2011 року, Київ
