«ҐРОДЕК» ҐЕОРҐА ТРАКЛЯ в перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА

Ґеорґ Тракль

(1887 – 1914)

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

ҐРОДЕК

                      Іванові Васюнику присвячую цей переклад.
                                                                                              М. Ф.

Надвечір осінні ліси стугонять

Од убивчих гармат, золотаві рівнини

Й блакитні озера, понад ними сонце

Котиться млисте; ніч огортає

Вояків, що конають, дикі волання

Їхніх роздертих ротів.

Але тихо назбирує в пéрсті

Хмаровище червоне, де мешкає гнівний Господь,

Кров забуту, місячний холод;

Всі дороги – у чорне гниття.

Під золотим галуззям ночі й зірок

Тінь сестри колихлива в завмерлім гаю

Вітає душі героїв, закривавлені голови;

Й тихенько звучать в очереті темні осінні флейти.

О горда скорбото! Її вівтарі залізні,

Пекуче полум’я духу нині живить нестерпний біль,

Ненароджені внуки.

1914

© З німецької переклав Мойсей ФІШБЕЙН.

______________________________________________

Ґродек – польська назва українського містечка Городок, де класик австрійської літератури Ґеорґ Тракль (1887 – 1914) перебував під час Першої світової війни; через 45 років по тому коло Городка народився мій друг Іван Васюник.– М. Ф.

********************

1914

August: Trakl meldet sich als Freiwilliger zum Ersten Weltkrieg und wird noch im selben Monat als Medikamentenakzessist (Sanitätsoffizier) an der Ostfront im galizische Grodek (heute: Ukraine) eingesetzt. Er erträgt jedoch die Gräuel des Kriegs nicht, erleidet einen Nervenzusammenbruch und wird in das Lazarett Krakau eingeliefert, wo er auf seinen Geisteszustand hin untersucht wird. Während seines Lazarettaufenthalts schreibt er die Gedichte "Grodek", "Im Osten" und "Klage", die das Unheil des Kriegs wiederspiegeln.

3. oder 4. November: Georg Trakl befürchtet eine Anklage vor dem Kriegsgericht aufgrund seines Zusammenbruchs. Aus dieser Verzweiflung heraus tötet er sich durch eine Überdosis Kokain selbst.

П'ять поезій ҐЕОРҐА ТРАКЛЯ в перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА

Ґеорґ ТРАКЛЬ

(1887 – 1914)

       

Ґеорґ Тракль (1887 – 1914) – визначний австрійський поет. Народився в Зальцбурзі. Помер у Кракові. Приголомшений жахіттями Першої світової війни, заподіяв собі смерть, прийнявши в лазареті завелику дозу наркотиків. За життя видав лише одну збірку поезій. Слава знайшла його одразу після самогубства. Мірою поширення експресіонізму ставало ясно, що біля його джерел стоїть Ґеорґ Тракль.

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

Лине сніг біля вікна,

Дзвони дзвонять вечорові,

В домі все напоготові,

На столі всього сповна.

Хтось, мандруючи в імлі,

Доторкнув кільце ворітне.

Древо ласки злотоквітне,

Спивши зимний сік землі.

Мандрівник іде углиб;

Ґанок болем кам’яніє.

В чистім сяєві ясніє

На столі вино і хліб.

ЛЮДСТВО

Перед пекельним урвищем юрма,

Б’є барабан, бійців похмурі чола,

Скрегоче криця; порухи сліпма,

Криваве мрево, марення довкола:

Тут Єви тінь, червінці і сурма.

Вечеря, горній промінь вироста.

Вино і хліб, години мовчазливі,

І ті дванадцять, і вночі вуста

Дванадцятьох волатимуть у сниві;

Томá до ран випростує перста.

ПОМИНАЛЬНИЙ ДЕНЬ

                                       Карлові Гауеру

Жінки, мужчини, підлітки печальні

Ці поминальні квіти залюбки

Розсипали на тьмяні усипальні

Й завмерли, смерті віддані ляльки.

Покора й страх. І моторош осіння,

За чорними кущами стала тінь.

В осіннім вітрі гасне голосіння

Над розсипом химерних мерехтінь.

Палке зітхання – у галуззі голо,

Дитя і мати – онде тліє прах.

Живі кружляють – нетутешнє коло

Повільно порошіє на вітрах.

Життя їм бéзбач, каламутні муки.

Спаси тебе Всевишній угорі

Від пекла, болю, смертної розпуки.

Бредуть самотні в зорянім шатрі.

РОЗПАД

Коли надвечір чути звуки дзвінні,

Вони, кого птахами нарекли ми,

Розкрилені небесні пілігрими,

Зникаючи в осінній далечіні,

Зовуть у горні гони. В цю хвилину

Я снитиму їх долею сяйною.

Спинився час, і мерхне сад за мною.

Я в позахмарні хлані з ними лину.

Та продимає розпадом до дрожу.

Дроздовий квиль на голій гілці гине.

Трухло вкриває ржаву огорожу,

Блакитні айстри через мить поглине,

Немов дітвóру, до життя не згожу,

На вітрі умирання самотинне.

ҐРОДЕК

                  

Надвечір осінні ліси стугонять

Од убивчих гармат, золотаві рівнини

Й блакитні озера, понад ними сонце

Котиться млисте; ніч огортає

Вояків, що конають, дикі волання

Їхніх роздертих ротів.

Але тихо назбирує в пéрсті

Хмаровище червоне, де мешкає гнівний Господь,

Кров забуту, місячний холод;

Всі дороги – у чорне гниття.

Під золотим галуззям ночі й зірок

Тінь сестри колихлива в завмерлім гаю

Вітає душі героїв, закривавлені голови;

Й тихенько звучать в очереті темні осінні флейти.

О горда скорбото! Її вівтарі залізні,

Пекуче полум’я духу нині живить нестерпний біль,

Ненароджені внуки.

1914

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

______________________________________________

Ґродек – польська назва українського містечка Городок, де класик австрійської літератури Ґеорґ Тракль (1887 – 1914) перебував під час Першої світової війни.

ҐЕОРҐ ТРАКЛЬ у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

ҐЕОРҐ ТРАКЛЬ

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

Лине сніг біля вікна,

Дзвони дзвонять вечорові,

В домі все напоготові,

На столі всього сповна.

Хтось, мандруючи в імлі,

Доторкнув кільце ворітне.

Древо ласки злотоквітне,

Спивши зимний сік землі.

Мандрівник іде углиб;

Ґанок болем кам’яніє.

В чистім сяєві ясніє

На столі вино і хліб.

© З німецької переклав Мойсей ФІШБЕЙН.

********************

Georg Trakl

Ein Winterabend

Wenn der Schnee ans Fenster fällt,
Lang die Abendglocke läutet,
Vielen ist der Tisch bereitet
Und das Haus ist wohlbestellt.

Mancher auf der Wanderschaft
Kommt ans Tor auf dunklen Pfaden.
Golden blüht der Baum der Gnaden
Aus der Erde kühlem Saft.

Wanderer tritt still herein;
Schmerz versteinerte die Schwelle.
Da erglänzt in reiner Helle
Auf dem Tische Brot und Wein.
____________________

Ґеорґ Тракль (1887 – 1914) – визначний австрійський поет. Народився в Зальцбурзі. Помер у Кракові. Приголомшений жахіттями Першої світової війни, заподіяв собі смерть, прийнявши в лазареті завелику дозу наркотиків. За життя видав лише одну збірку поезій. Слава знайшла його одразу після самогубства. Мірою поширення експресіонізму ставало ясно, що біля його джерел стоїть Ґеорґ Тракль.