Гуґо Зонненшайн, псевдонім — Гуґо Зонка (1889 — 1953) — австрійський поет. Народився в єврейській родині в Моравії, біля Брно (тоді Австро-Угорщина), помер у Мірові (Чехословаччина). Мав радикально ліві погляди. Між 1911 та 1914 роками блукав Європою. Був соціалістичним утопістом, мріяв про царство братерства. Був переслідуваний двома тоталітарними режимами. 1940 року Зонненшайн заарештований німецькими нацистами, 1943 року запроторений в Освенцім. Відтак повернувся до Праги й уже після 1945 року за фальшивими обвинуваченнями в колабораціонізмі був засуджений в Чехословаччині до 20 років ув’язнення. Помер в ув’язненні.
Гуґо Зонненшайн (Sonka)
ПОЕЗІЇ
З німецької переклав Мойсей Фішбейн
НІЧНА МОЛИТВА
Милий, милостивий Боже,
хай від чорта всім поможе
ласка Божа переможна –
а мені і з чортом можна.
Хай під ковдри чи під рядна
з паном пані йде порядна –
хай сопе довіку й нині
свин у пазуху свинині,
ти ж бо став до них на чати –
виручати, обручати.
А мені б – чортячі вічі!
Став на карб, а хочеш – двічі.
Порятуй, не полиши ти
всіх спроможних согрішити.
Я ж по гріх – в огонь і воду,
дай нагоду гріховоду.
„Кожен”, себто кожна шавка,
хай на мене дзвінко дзявка:
поведінка геть безбожна.
Став на карб, та й двічі можна.
ВЕРТАННЯ
В кінці поневірянь, посеред ночі
Онукові притулок – отчий дім:
Трухло порога, шепотіння отчі –
Біблійні молитви – то вздріли очі,
То звідти мене кликано: ходім.
Знемігся день, по дневі сад і нива
Погасли й зникли, віхола згори
Запорошила всі сліди, всі снива,
Мої дороги мрії, щастя, гри.
Попропадали край, подвір’я отче,
У хмарній стужі самотина ця –
Де темна кров у темряві блискоче,
Немов жертовні пломені мерця.
На сірих крилах понад кладовище
Груднева ніч, німотна і сліпа,
Підноситься й злітає вище, вище,
До зір і до небесного серпа.
І саван тіні, впавши із хуртечі,
Вже на лиці, завмерлім і блідім,
І посланéць Небесного Предтечі
Все ближче, ближче кроки з холоднечі,
Він тут, він відчиняє вітчий дім.
6 лютого 1941
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
