АНТОН ВІЛЬДҐАНС
Anton Wildgans
(1881 – 1932)
З німецькой переклав Мойсей Фішбейн
АДАЖІО ДЛЯ ВІОЛОНЧЕЛІ
Денно пожадане
Пурпурово тане
Між очеретів.
Розчахнувши тьмяне,
Вільге і вільшане,
Безгомінно кане
Місяць у туманне,
Ген зазолотів.
Біло, ніжногранно
Шовком верби вбрано,
Тихі сни струмка.
Плюскоти у сні є,
Скирта бовваніє,
Віддалік неспинна
Псина темноспинна –
Тінь тремка.
Я МІСТА СИН
Я міста син. Я часом чую кпини,
Мовляв, не може мати батьківщини
Міське дитя, мовляв, ніколи я
Не снив ані лісами, ні рікою.
То так, я сню бруківкою хисткою,
Кохане місто, пісенько моя!
Коли тебе покинути я мушу,
Щось незбагненне переймає душу –
Так, ніби я прощаюся навік;
Та все-таки до тебе я вертаю,
Ти постаєш мені з-за небокраю,
Мигтять вогні знайомі звіддалік.
Напровесні це передмістя кличе,
Тремтливе, шепітке і таємниче,
Ось там, за поворотом, далі, там
Ще й досі є моя маленька школа,
І школа та, і все, що є довкола, –
Як літепло поліченим літам.
А там купив я першого пенала,
Гострилку, пера, ґумку, все, що знала
Моя уява. Скільки дивовиж
Мені було розкладено для щастя!
А онде – місце першого причастя,
А онде – парк, де був крутий лупіж.
Сумирне, сутінкове, первозданне
Погасне передмістя, і постане
Мені ліхтарне сяєво, сюди,
Де вулиці твої найгомінкіші,
Веди мене – маленький клаптик тиші,
Що в ній цвітуть усі твої сади.
Я крапочка, я крапля в колотнечі,
У тісняві, мені стискає плечі
Ця непоіменована юрма,
Самотністю наповнений по вінця,
Я тут чужий, і в мене, у чужинця,
У цім краю нічого вже нема.
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
____________________
Антон Вільдґанс (1881 – 1932) – австрійський поет і драматург. Народився у Відні. Помер поблизу Відня, в Медлінґу. Керував віденським Бурґтеатром. Належав до гуртка поетів, що до нього входили Г. фон Гофмансталь, А. Шніцлер, Ф. Верфель, С. Цвайґ.
